Page 55 - 6444

вступати у суперечку, звичка завжди бути правим, потреба бути
переможцем, брати верх, байдужість [1, с. 104 ].
У формуванні згуртованості колектив проходить чотири етапи:
- прийняття членами колективу один одного (усувається

недовіра і відчуження у відносинах між працівниками, з’являється
готовність співпрацювати);
- розвиток комунікацій і розробка механізму прийняття

групових рішень (розширення та інтенсифікація комунікацій,
відвертого спілкування, група є здатною до прийняття колективних
рішень);
- формування групової солідарності (зростання довіри і

зміцнення почуття групової ідентичності, члени колективу
одержують задоволеність від самого факту перебування в ній і
допомагають один одному);

- прагнення до максимізації групового успіху (раціональне
використання індивідуальних здібностей, можливостей і
взаємодопомоги, забезпечення неформального колективного

контролю за виконанням колективних завдань) [1, с. 105].

3.6. Соціально-психологічні особливості колективу як

об’єкта управління

Як було вже у попередній темі зазначено колектив – це певна

соціальна група людей. Однак, її особливість полягає у тому, що
члени групи, колективі всі різні, за певними особистісними ознаками,
якостями. Тому, при управлінні персоналом слід віддавати особливу
увагу індивідуальним відмінностям кожного із членів

колективу. Адже від індивідуально-особистісних відмінностей
залежить психологічних клімат колективу, стан як колективу та
кожного члена зокрема, ступінь згуртованості та сумісність.

Керівнику слід враховувати ту обставину, що поганий настрій
працівників знижує ефективність роботи колективу приблизно у
півтора рази. Оскільки обставини багато в чому підлягають
цілеспрямованому впливу, психологічний клімат певною мірою

можна коригувати.
Психологічний стан колективу характеризується ступенем
задоволеності працівника своєю роботою та її результатом. На

ступінь задоволеністю роботи впливає характер і зміст діяльності,
ставлення до неї, престижність, розміри винагороди, можливість по

55