Page 37 - 6444

роботи щодо виконання прийнятих рішень; контролю над

виконанням запланованих заходів тощо [1, с. 20].

1.3. Етапи історичного розвитку кадрового менеджменту

Теоретико-методологічний аналіз літературних джерел показує,

що процес управління здійснювався у межах економічного (1890 р.),
органічного (1891-1920 рр., 1971-2000 рр.) та гуманістичного
підходу (1921-1970 рр.) [1]. У межах економічного підходу
управлінська система була зосереджена не на управлінську
підготовку працівників а на технічне виробництво, встановлення
дисциплінарного впливу, ієрархії. Система управління персоналом на

органічному підході, акцентувала увагу на підборі працівників,
удосконаленні праці, перегляд посадових обов’язків, стратегічному
плануванні працівників, професійній їх підготовці, перепідготовці.
Гуманістична система управління персоналом робила акцент на

корпоративній культурі фахівців тощо.
Для сучасного етапу управління характерним є
гуманістичний підхід, який розглядає персонал, як один з
найважливіших ресурсів підприємства, необхідних для досягнення
його оперативних, тактичних і стратегічних цілей. Працівники
виступають найважливішим надбанням підприємства, яке варто

зберігати, ефективно використовувати і розвивати для того, щоб
забезпечити конкурентні переваги на ринку. Акцентується увага на
застосуванні колективних, групових методів організації праці з
метою сприятливого клімату для делегування компетенцій і
відповідальності, розвиток цілісної сильної корпоративної культури

інтеграції діяльності менеджерів з персоналу і лінійних керівників
системному, комплексному рішенні питань управління персоналом і
усіх інших стратегічних задач на основі єдиної програми діяльності
підприємства.
Таким чином, гуманістичний підхід дозволяє інтерпретувати
характер відносин підприємства з навколишнім середовищем (коли

вони здатні не тільки адаптуватися, але і змінювати своє оточення,
ґрунтуючись на власному уявленні про себе і свою місію).
Культурологічний погляд на людські ресурси формує у керівників
систему понять, що дозволяє правильно трактувати типи дій і вчинків
працівників та прогнозувати відповідні організаційні ситуації.

37