Page 37 - 6414

підприємства, аналіз внутрішнього та зовнішнього середовища фірми,
формулювання та реалізація стратегії, контроль за її виконанням.
У зв’язку з відмінностями у структурі проблем стратегічного планування
використовується ряд методів (експертні чи евристичні методи, методи
соціально-економічного аналізу, прямих інженерно-економічних розрахунків,
методи системного аналізу та синтезу і т.д.) [45] та моделей розроблення
прогнозів, програм та планів (на основі «стратегічної прогалини»; модель, що
базується на урахуванні ринкових переваг; орієнтована на створення та
підтримку конкурентоспроможності тощо).
Так, експертні методи базуються на використанні непрямої чи неповної
інформації, досвіді спеціалістів-експертів, інтуїції і використовуються
переважно при вирішенні неструктурованих проблем.
При соціально-економічному аналізі використовуються такі методи як
порівняння, вибіркове вивчення роботи крупних об’єктів стратегічного

планування, групування, ланцюгові підстановки, розрахунок балансової різниці
тощо; вони спрямовані на визначення прогресивних тенденцій розвитку та
можливостей удосконалення виробництва та суспільних відносин.
Метод прямих інженерно-економічних розрахунків базується на
проектуванні росту виробництва на підприємстві, що обґрунтовується
детальними інженерно-економічними розрахунками потреб ринку в даному
виді продукції та можливостей її виробництва.
Специфіка системного аналізу та синтезу як методу стратегічного
планування полягає в розподілі економічних систем та їх процесів на складові
частини і визначення на цій основі головних елементів, «вузьких місць»,
ключових проблем перспективного розвитку.
Отже, ці чи інші методи стратегічного планування являють собою
конкретний спосіб, технічний прийом, за допомогою якого вирішується та чи
інша проблема планування, розраховуються числові значення показників
прогнозів, стратегічних програм і планів.

2.2 Моделі планування
Моделі стратегічного планування являють собою різні підходи до
організації власне процесу стратегічного планування. Так, на основі загальних
принципів кожне підприємство обирає ту чи іншу систему, робить акцент на
окремих сторонах діяльності підприємства, вводячи цей орієнтир як основу
планування. Найпоширенішими моделями планування є: модель на основі
«стратегічної прогалини»; на основі врахування ринкових переваг; модель,
орієнтована на створення та підтримку конкурентоспроможності; орієнтована
на створення позитивного іміджу [20, 6]. Переваги та недоліки зазначених
підходів до організації стратегічного планування наведено у табл. 2.1

37