Page 33 - 6414

РОЗДІЛ 2. МАРКЕТИНГОВЕ СТРАТЕГІЧНЕ ПЛАНУВАННЯ

2.1 Сутність, принципи стратегічного планування в маркетингу
Для визначення цілей та завдань діяльності підприємства, а також вибору
оптимальної моделі їх досягнення завдяки координації та розподілу наявних
ресурсів здійснюється стратегічне планування, яке посідає центральне місце в
системі стратегічного управління. Більшість західних і східних фірм
використовують його щоб досягти ефективних змін, вийти з безнадійних
ситуацій, які сформувались ззовні та всередині підприємства.
Стратегічне планування являє собою процес прийняття управлінських
рішень відносно стратегічного передбачення (формування стратегій), розподілу
ресурсів, адаптації компанії до зовнішнього середовища, внутрішньої
організації; забезпечує основу для всіх управлінських рішень, функції
організації, мотивації і контролю, орієнтованих на розроблення стратегічних

планів.
Стратегічне планування – це процес визначення головних цілей
організації, ресурсів, необхідних для їх досягнення, та політики, направленої на
придбання та використання цих ресурсів [6].
За визначенням З. Є. Шершньової [52] стратегічне планування – це
систематизовані та більш-менш формалізовані зусилля всього підприємства,
спрямовані на розроблення та організацію виконання стратегічних планів,
проектів і програм.
Нємцов В. Д. дає таке визначення стратегічного планування – це
управлінський процес створення і підтримки стратегічної відповідності між
цілями підприємства, його потенційними можливостями та шансами на успіх
[39]. При цьому дана відповідність ґрунтується на чітко сформульованій місії
підприємства, визначенні цілей та допоміжних завдань, надійному
господарському портфелі та стратегій подальшого розвитку підприємства.
Мета стратегічного планування – встановити певний порядок дій для
підготовки ефективного функціонування конкурентоспроможного
підприємства.
Реалізація даної мети можлива, якщо планування відповідає основним
принципам [52], поданим на рис. 2.1:
1) цілевстановлення та цілереалізація – спрямованість усіх заходів та
шляхів їхнього здійснення на встановлення та досягнення цілей (стратегічних
орієнтирів). Відповідність цьому принципу свідчить про дієвість планів, які
цінні тим, що дають змогу досягти результатів;
2) багатоваріантність, альтернативність та селективність – реакція на
середовище, що змінюється, шляхом переходу на заздалегідь обґрунтовані та
визначені альтернативи;
3) глобальність, системність, комплексність і збалансованість – орієнтація
на охоплення окремими стратегіями всіх аспектів діяльності об’єкта є

33