Page 15 - 6408

9 ЗМІСТОВА Й ЛІНГВІСТИЧНА КОМПОЗИЦІЯ РОБОТИ

9.1 Стиль і мовлення

Сфера використання наукового стилю — наукова діяльність, науково-технічний
прогрес суспільства, освіта. Науковий стиль призначений повідомляти про результати
дослідження, доводити теорії, обґрунтовувати гіпотези, класифікації, роз'яснювати
явища, систематизувати знання. Основні ознаки наукового стилю: понятійність і
предметність, об'єктивність, логічна послідовність, узагальненість, однозначність,
точність, лаконічність, переконливість, аналіз, синтез, аргументація, пояснення
причинно-наслідкових зв’язків, висновки. Мовними засобами наукового стилю є велика
кількість термінів, абстрактних слів, наукова фразеологія, цитати, посилання,
застосування схем, таблиць, графіків; текст членується послідовно на розділи,
параграфи, пункти, підпункти.
Наукові роботи різних жанрів характеризуються не лише високим рівнем змісту,
відповідною структурою, але й оформленням. Тому одночасно з написанням тексту
наукової праці здійснюється процес її оформлення, що відбувається на кожному етапі
дослідження, а не лише на останньому.
Особливі вимоги висуваються до мовлення і стилю викладу матеріалу, тому
детально зупинимося на основних із них.
Характерною особливістю наукового мовлення є формально-логічний спосіб
викладення матеріалу, наявність міркувань, що сприяють доказу істини,
обґрунтуванню основних висновків дослідження. Не менше значення має смислова
завершеність, цілісність і зв’язність думок. Для вираження логічних залежностей у
мові є спеціальні функціонально-лексичні засоби зв'язку, що вказують на послідовність
розвитку думки (спочатку, насамперед, потім, по-перше, по-друге, отже, таким
чином), на заперечення (проте, тим часом, але, тоді як, тим не менше, аж ніяк), на
причинно-наслідкові зв’язки (таким чином, тому, завдяки цьому, внаслідок цього, крім
того, до того ж), на перехід від однієї думки до іншої (раніше ніж перейти до...,
звернімося до..., розгляньмо..., зупинимося на..., розглянувши..., перейдемо до...,
необхідно зупинитися на..., необхідно розглянути...), на підсумок, висновок (отже, та-
ким чином, на закінчення зазначимо, все сказане дає змогу зробити висновок...,
підсумовуючи, слід сказати...). Засобами логічного зв'язку можуть бути займенники,
прикметники і дієприкметники (даний, той, такий, названий, вказаний).
Для наукового тексту характерні цілеспрямованість і прагматизм, тому
цінними є лише точні, отримані в результаті тривалих спостережень і наукових
експериментів відомості та факти, що зумовлюють однозначність їх словесного вияву і,
отже, використання спеціальної термінології.
Через термін не тільки пізнається наукове поняття й логіка наукового мислення,
а й логіка самої науки. Завдяки спеціальним термінам стає можливим у короткій та
економній формі давати розгорнуті визначення і характеристики наукових фактів,
понять, процесів, явищ.
Зазначимо, що науковий термін — це не просто слово, а втілення сутності
даного явища. Тому не можна довільно змішувати в одному тексті різну термінологію,
пам’ятаючи, що кожна галузь науки має свою, притаманну тільки їй, термінологічну
систему і прагне до встановлення точних однозначних термінів, що відповідають її
сучасному стану.

15