Page 45 - 6359

детермінується, перш за все, загальними принципами побудови
та функціонування цієї системи. При цьому, навчання повинно
будуватися на основі фундаментального принципу подвійного
входження дисципліни у зміст навчання: як об’єкту вивчення та
як аспекту вивчення всієї оточуючої дійсності.
Це означає, що студент повинен не лише знати певне коло
питань, а, перш за все, розуміти, яким чином ця галузь пов’язана
з іншими. Інакше кажучи, сучасні знання повинні мати
системний характер. Як цього досягти? Хоч у процесі навчання і
передаються не знання, а певний обсяг навчальної інформації,
однією з задач будь-якої методичної системи (а також будь-якого
дидактичного засобу як компонента цієї системи) є вирішення
проблеми «перетворення» навчальної інформації у знання учнів.
Підводячи підсумки, можна сформулювати загальну
проблему. Будь-яке учбове завдання повинно навчати вмінню
думати і творити. Учень повинен не зубрити, а вчитися
аналізувати отриману інформацію та робити на цій основі
висновки, тобто мислити. Не потрібно нав’язувати йому якісь
погляди. Адже навчання є результативним лише тоді, коли воно
спонукає до вирішення проблем, коли це постійний пошук
відповідей на поставленні питання. Тому є потреба впровадження
нових технологій у навчально-виховний процес.
Навики – це доведені до певного ступеня автоматизму
жорстко детерміновані, алгоритмізовані дії чи елементи складних
дій.
Навики з точки зору психофізіології є умовними
рефлексами, тобто динамічними стереотипами. Автоматизм
звільняє свідомість від контролю за перебігом операцій, з яких
складається дія. У полі свідомості лишаються та виходять на
перший план цілі, заради яких виконується дія, умови, в яких
вона відбувається, та її результат. Це і є дві ознаки сформованості
навику.

45