Page 40 - 6359

для позначення мистецтва навчання. Аналогічним чином, як «
«універсальне мистецтво навчання всіх всьому», трактував
дидактику і Я.А. Коменський. На початку XIX ст. німецький
педагог І.Ф. Гербарт надав дидактиці статус цілісної та
несуперечливої теорії виховного навчання.
Методологічну основу сучасної дидактики складають
об’єктивні закономірності теорії пізнання (гносеології) та
матеріалізм, дякуючи чому сучасна дидактика змогла здолати
односторонній підхід до аналізу та інтерпретації процесу
навчання. Нинішня її концепція базується на системному підході
до розуміння процесу навчання, згідно до якого чуттєве
сприйняття, розуміння і засвоєння знань, практичне
використання надбаних знань та вмінь повинні бути органічно
поєднанні у пізнавальному процесі, навчальній діяльності.
Задачами дидактики вищої школи є вивчення
закономірностей, принципів і засобів формування спеціалістів з
вищою освітою.
Головними цілями дидактики вищої школи є оптимізація
процесу навчання студентів і підвищення якості підготовки
спеціалістів з вищою освітою.
Умовою побудови теорії навчання вищої школи є
взаємозв’язок трьох формуючих засад:
 нагромадження дослідного, емпіричного матеріалу,
виходячи з оцінки практики навчального процесу;
 встановлення емпіричних зв’язків елементів і складових
навчального процесу;
 формування теоретичних узагальнень, об’єктивних
відносин, що складають навчальний процес, виявлення причин їх
виникнення та розвитку.
Взаємозв’язок цих засад забезпечує змістовну основу,
достатню наукову визначеність та об’єктивність теорії навчання.
Теорія навчання вищої школи виникає з вимог практики
навчального процесу, формується та розвивається у вигляді
40