Page 41 - 6359

певної закономірної системи, та, в свою чергу, все більший вплив
чинить на практику вузівської підготовки спеціалістів.
У практиці навчання послідовно виникають нові задачі, нові
проблеми, їх вирішення та розвиток знову потребує науково-
теоретичного обґрунтування, ставить перед теорією навчання
вимоги застосування більш розвинених та обґрунтованих методів
аналізу, узагальнення та передбачення подальшого розвитку.
Зростаюча роль теорії навчання посилюється
прогностичною функцією, розкриттям все більших можливостей
практичного використання нових методів і засобів, що виникають
на основі науково-технічного прогресу.
Сучасна концепція базується на системному підході до
розуміння процесу навчання, згідно якому чуттєве сприйняття,
розуміння та засвоєння знань, практичне використання набутих
знань та вмінь повинні бути органічно поєднанні у пізнавальному
процесі, навчальній діяльності.
Сучасна дидактична система спирається на всю сукупність
новітніх знань про механізми навчання, цілі та мотиви
пізнавальної діяльності. Її вирізняє розумне поєднання
педагогічного управління з особистою ініціативою та
самостійністю, активністю учнів. Сучасна дидактика прагне до
розумного раціоналізму. Її кредо і головна ціль − виводити учнів
на заданий рівень навчання з мінімальними затратами часу, сил,
засобів.
Говорячи про призначення та роль дидактики вищої освіти,
необхідно підкреслити, що навчальний процес у вищій школі −
це не лише передача та засвоєння знань, прищеплення навиків,
формування та розвиток вмінь, це складна система організації,
управління та розвитку пізнавальної діяльності студента, це
процес багатостороннього формування спеціаліста з вищою
освітою. Значною мірою зростає роль дидактики на сучасному
етапі у зв’язку з реформуванням системи освіти.

41