Page 19 - 6359

● Європейську конвенцію про загальну еквівалентність
періодів університетської освіти (1990 р.);
● Конвенцію про визнання кваліфікацій вищої освіти в
європейському регіоні (Лісабон, 1997 р.).
Останніми документами вище зазначеного питання є
Сорбонська (25.05.1998 р.) «Про гармонізацію архітектури
європейської вищої освіти» і Болонська (19.06.1999 р.)
декларації міністрів освіти країн Європи.
Якщо на початковій стадії розвитку інформаційного
суспільства формуються національні інформаційні освітні
простори, то зараз ми спостерігаємо їх інтеграцію в єдиний
світовий інформаційний освітній простір. Більше того,
глобальний інформаційний освітній простір може повністю
реалізувати свої приховані можливості лише у випадку
охоплення всього світу і відсутності перешкод для поширення
інформації.
Не випадково вища освіта стало предметом уваги
Всесвітньої торгівельної організації (ВТО), що вже розглядає
включення вищої освіти в сферу своїх інтересів. Якщо це
відбудеться, то експорт і імпорт освіти будуть здійснюватися за
законами цієї організації. Завдання ВТО − забезпечити
доступність освітніх послуг, що надаються навчальними
закладами, надати гарантії постачальника освіти при створенні
філій у будь-якій країні, експорті навчальних продуктів і
програм, інвестицій у закордонні навчальні центри.
Ініціатива ВТО може відобразитися на традиційній
незалежності університетів, на академічній волі професорсько-
викладацького складу і призведе до абсолютної комерціалізації
вищої освіти. Очевидно, що пропозиції ВТО будуть широко
обговорюватися університетським співтовариством в усьому
світі, але сам цей факт - ще одне свідоцтво процесів глобалізації,
які торкнулися вищої освіти у XXI ст.

19