Page 18 - 6304

Виникли нові вищі навчальні заклади – Академії теоретичних знань, що
складалися з інститутів суспільних і фізико-математичних наук.
У 1921 р. на основі старих університетів почали створювати Інститути
народної освіти: Київський, Харківський, Одеський, Єкатеринославський. У
1930 р. на базі відповідних факультетів інститутів народної освіти виникли
інститути професійної освіти, що випускали викладачів для технікумів, шкіл,
ФЗУ, робітфаків. На базі факультетів соціального виховання з’явилися
інститути соціального виховання, що готували кадри вчителів для
загальноосвітніх шкіл, позашкільних працівників і ін. Незабаром інститути
соціального виховання було перетворено у педагогічні інститути.
Значною подією у розвитку системи вищої освіти в Україні стало
відновлення університетів. Було вирішено з 1 вересня 1932 р. відкрити
університети в Харкові, Києві, Одесі та Дніпропетровську. За короткий термін
вони стали науковими та освітніми центрами України. До функціонуючих
факультетів додавалися нові, створювалися вечірні та заочні відділення, що
дало позитивний результат.
Тільки до початку 1939 р. склалася чинна вітчизняна система
університетської освіти. Після приєднання до України західноукраїнських
земель до цієї системи ввійшли Львівський і Чернівецький університети.
Усього до початку 1938/39 навчального року в УРСР нараховувалося 129
вищих навчальних шкладів. У 1938 р. було затверджено однотипні для всіх
уніиерситетів країни навчальні плани. їхня особливість полягала в тому, що
вони опиралися на широку науково-теоретичну базу. Остаточно було визначено
структуру навчального плану: загальнотеоретична підготовка,
загальноспеціальна підготовка і на останніх курсах – підготовка з конкретної
спеціальності. У планах передбачалися курси на вибір.
Розвиткові наукових досліджень сприяло введення нової системи
наукових ступенів та учених звань і порядку їх присвоєння.
Період 1917-1941 рр. мав важливе значення в історії розвитку
університетської педагогічної освіти в Україні. Напередодні війни в Україні
склалася університетська система, що включалаі шість класичних університетів
- Київський, Харківський, Львівський, Одеський, Дніпропетровський і
Чернівецький.
Під час Другої світової війни державні вищі навчальні заклади було
евакуйовано у східні райони СРСР. Тільки наприкінці 1943 року евакуйовані
українські університети та інститути почали повертатися в рідні міста. Після
звільнення тимчасово окупованої території України в ній відновили роботу 154
вищих навчальних заклади.
Після закінчення війни та приєднання Закарпаття до України в
університетську систему влився Ужгородський державний університет, перший
вищий навчальний заклад на Закарпатті.
У післявоєнний період в університетах стала відчутною потреба
укрупнення спеціальностей, розширення профілю підготовки фахівців. Було
переглянуто навчальні плани та програми, відбулося укрупнення ряду вищих
навчальних закладів. У великих закладах якість підготовки фахівців стала
кращою, менше витрачалося засобів на підготовку кожного з них,
раціональніше використовувалися матеріально-технічна база та професорсько-