Page 16 - 6304
P. 16

2 Становлення та розвиток вищої освіти на Україні
                                                в 40-80р. ХХ ст. і поч. ХХІ ст.

                     Радянський етап вищої освіти в УРСР
                      Події  1917р.  змінили  не  тільки  соціальний  лад,  але  й  поставили  на
               порядок  денний  питання  створення  нової  школи  з  новими  педагогічними
               кадрами.  Незалежна  Україна  робила  перші  кроки  в  організації  підготовки
               національних  педагогічних  кадрів.  Програмним  документом  стала  декларація
               Генерального Секретаріату від 26 червня 1917 року, в якій визначалися основні
               заходи, спрямовані на розвиток національної школи і підготовку для неї кадрів.
               Почалося становлення системи української вищої освіти. У 1918 р. університет
               Св.  Володимира  в  Києві,  Харківський  і  Новоросійський  (Одеський)  стали
               державними університетами України. У цьому ж році на базі Вищих жіночих
               курсів  відкрився  університет  в  Єкатеринославі  (Дніпропетровську).  У
               Сімферополі  в  1918  р.  розпочалися  заняття  в  Таврійській  філії  Київського
               університету,  а  через  півроку  за  повної  підтримки  і  допомоги  Київського
               університету відкрився Таврійський університет. Відновлення їхньої діяльності

               мало величезне значення для розвитку суспільства, культури, освіти. В умовах
               громадянської  війни  в  Україні  велася  підготовча  робота  з  відкриття
               університетів  у  Полтаві,  Чернігові  й  Ніжині.  Почали  діяти  Київський
               український народний університет, Педагогічна академія в Києві, Український
               державний університет у Кам’янці-Подільському.
                      У  середині  1918р.  розпочалася  інтенсивна  робота  з  розбудови  системи
               вищої педагогічної освіти.
                      Було  визначено  три  напрямки  діяльності  університетів:  науковий,
               навчальний  і  просвітницький.  Це давало змогу  кожному діячеві  вищої школи
               обирати  найбільш  відповідний  його  здібностям  і  науковому  потягові  рід  і
               спосіб наукової або навчальної діяльності.
                      Для  ширшого  залучення  працюючих  до  вищої  освіти  у  1919р.  в  Києві,
               Харкові та Катеринославі було відкрито підготовчі курси, у 1921 р. - створено
               робітничі факультети.
                      У 20-х - на початку 30-х років XX ст. яскраво виявилися дві протилежні
               тенденції  в  університетському  питанні.  З  одного  боку,  в  Україні  відкрився
               новий  університет  у  Єкатеринославі,  йшов  процес  інтенсивної  реорганізації
               Київського,       Харківського         та    Одеського        університетів,       розвивався
               Сімферопольський. З іншого боку, у зв’язку з важким економічним становищем
               було скасовано ряд вищих навчальних закладів, у тому числі університети, що
               виникли  в  незалежній  Україні  після  1917  року:  Київський  український
               народний  університет,  Український  державний  університет  у  Кам’янці-
               Подільському.
                      У  1919  р.  введено  «Тимчасове  положення  ...  про  управління  вищими
               навчальними закладами», відповідно до якого усім вищим навчальним закладам
               пропонувалося  вести  роботу  у  трьох  напрямках:  науковому,  навчальному  й
               просвітницькому.  Керувати  університетом  повинні  були  відповідні  ради,  що
               складалися  з  делегатів  факультетських  рад.  Керівництво  господарською
               діяльністю покладалося на господарський комітет. Посади ректора і проректора
   11   12   13   14   15   16   17   18   19   20   21