Page 11 - 6304

Всеволода Ярославича Янка заснувала при Андріївському монастирі школу для
дівчат.
Для продовження й поглиблення освіти слугували бібліотеки. Вони
створювалися при монастирях і церквах. Великими любителями книг виступали
також давньоруські князі.

Ярослав Мудрий заснував бібліотеку Софії Київської; його син Святослав
наповнив книгами комори своїх палат; князь Микола Святоша витратив на
книги всю свою скарбницю і подарував її Печерському монастирю. На Русі
було багато бібліотек, але перша й най значиміша містилась у Софії Київській.
У ній налічувалось до 900 примірників книг, що за мірками Середньовіччя було
досить вражаючим.

Найдавнішими книжками, що вийшли з київської писемної школи,
вважаються Рейнське євангеліє (40-і роки XI ст.), яке Анна Ярославна привезла
до Франції; ілюстроване "Остромирове євангеліє", виготовлене в Києві
дияконом Григорієм і його помічником у 1056 – 1057 рр. для новгородського
посадника Остромира; два "Ізборники" (1073, 1076). "Ізборник" 1073 р.,
зокрема, вважається першою енциклопедією, яка увібрала найширше коло

питань, - від богословських та церковно-канонічних до ботаніки, зоології,
медицини, астрономії, граматики, поетики, філософії.
У Києві в XI – XII ст. існувало три літературні осередки: в Софіївському
соборі, Печерському та Видубицькому монастирях. У них переписувались і
перекладалися книги, з’являлися оригінальні твори, літописання. Звідси

література поширювалася по всій Київській Русі.
Відчуваючи політичний тиск з боку Візантії, Київ намагався відстояти
право бути рівним серед рівних у тогочасному світі. Саме література і мала
довести повну християнську чинність Русі, її "святість" а отже, й
самодостатність як оплоту релігії в цьому регіоні. Ось чому велика увага в
давньоруській літературі приділяється патерикам – збірникам життєписів отців
церкви, монахів якого-небудь монастиря.

Першим широким зібранням житійних творів на місцевому
давньоруському матеріалі став "Києво-Печерський патерик" (XIII – XV ст.), що
містить оповіді про заснування і облаштування монастиря, обставини
тогочасного життя, різноманітні аскетичні подвиги і численні чудеса, які
постійно відбувалися в житті багатьох ченців Києво-Печерської лаври.

Окреме місце серед творів про вітчизняних достойників посідає "Слово
про закон і благодать" митрополита Іларіона, яке є першим художньо-
публіцистичним панегіричним літературним твором на честь Ольги,
Володимира та Ярослава Мудрого. Патріотичну ідею суспільно-політичної,
релігійної та культурної незалежності Русі Іларіон втілив у художню форму.
Спираючись на традиції християнської філософської думки, він доводив, що

той Закон, який дав Мойсей лише одному, "старому", народу завдяки Благодаті
та Істині, які приніс усьому людству Ісус Христос, робить усі народи рівними
перед Богом. Тому Русь, яку хрестив Володимир, не потребує ніякої духовної