Page 162 - 6292

1) характер відносин між керівником та підлеглими
(лояльність підлеглих, ступінь довіри до керівника,
привабливість особистості керівника тощо);
2) структура завдання підлеглому (звичність завдання,

чіткість його формулювання, можливість структуризації тощо);
3) посадові повноваження керівника (межі влади, що
пов’язані з посадою керівника, ступінь підтримки менеджера

вищим керівництвом організації тощо).
При цьому Ф. Фідлер вважав, що стиль кожного
конкретного керівника залишається в цілому постійним
(стабільним) і він не здатний пристосувати його до умов

конкретної ситуації. Тому ідея моделі Ф. Фідлера полягає у тому,
щоб призначати конкретного менеджера керувати таким
підрозділом, ситуація у якому щонайбільше відповідає

стабільному стилю керування даного менеджера. Такий підхід і
забезпечує баланс між вимогами ситуації та особистими якостями
керівника.

Для визначення особистих якостей керівника (його
стабільного стиля керування) Ф. Фідлер запропонував проводити
опитування керівників. Опитування має на меті з’ясувати

ставлення керівника до підлеглого, з яким менш за все хотілося
би працювати (найменш привабливий колега – НПК). Логіка
оцінки результатів опитування є такою:
– керівник, який порівняно доброзичливо характеризує

НПК, як правило, орієнтований на людські відносини, уважно
ставиться до підлеглих;
– керівник, який жорстко негативно описує НПК, в

основному зосереджений на завданні і мало стурбований
людськими аспектами в управлінській діяльності.
Далі у моделі Ф. Фідлера передбачається, що:
- відносини між керівниками і підлеглими можуть бути

як хорошими, так і поганими;
- завдання може бути структурованим і не
структурованим;

- посадові повноваження керівника можуть бути
сильними та слабкими.
Різні сполучення (комбінації) цих факторів дають 8

можливих (потенційних) стилів керування. Залежно від рейтингу
НПК змінюється і стиль ефективного керування. Тобто

162