Page 161 - 6292

Дев’ятибалова шкала у теорії Блейка та Моутона пов’язана з
розумінням, що існує декілька проміжних варіантів стилів
керування. При цьому, як відзначали Блейк та Моутон: “Будь-які
переваги, що можна отримати з проміжних варіантів, не варті тих

зусиль, які необхідні для ідентифікації їх характеристик”.
Крім того, Блейк та Моутон виділили три додаткових стилі
керування, які розглядаються як певні сполучення п’яти “чистих”

стилів у ГРІДі. Це, зокрема:
1) патерналізм (сполучення ситуації 9.1, з точки зору
управління та контролю, з системою заохочення у ситуації 1.9).
Патерналізм як тип поведінки керівника асоціюється з фігурою

батька родини. Він не скупий на похвали за виконану роботу,
заохочує, підтримує, але створює середовище, у якому робітники
не діють без його ухвали. Винагородження та підтримка

надаються підлеглим в обмін на слухняність та лояльність;
2) опортунізм – це сполучення будь-яких або усіх підходів
до управління, які здатні закріпити позицію керівника або надати

йому певні особисті переваги. Кожний крок опортуніста
здійснюється з тактичних міркувань і є засобом досягнення
особистого успіху (внесок в успіх організації на другому плані

відносно до особистої вигоди);
3) фасадизм або зовнішнє благополуччя – це імітація
ситуації 9.9 з метою приховати дійсні мотиви власної поведінки
керівника.

2 Ситуаційні теорії лідирування
Головний недолік усіх поведінкових теорій лідирування – це
намагання виділити єдиний певний оптимальний стиль

керування. Наступні дослідження з теорії лідирування показали,
що разом з особистими якостями та манерою поведінки керівника
на ефективність управління суттєво впливають так звані
ситуаційні фактори.

Метою сучасних ситуаційних теорій лідирування є
визначення особистих якостей менеджерів і стилів керування, які
щонайкраще відповідають певним ситуаціям. Це означає, що

стиль керування має змінюватися в залежності від конкретної
ситуації, тобто керівник повинний вміти вести себе по-різному за
різних обставин.

Ситуаційна модель керування Ф. Фідлера. В моделі Ф.
Фідлера виділені три фактори:

161