Page 67 - 6288

6) дослідити стратегію її розвитку, описати можливі рівні її свободи,

тобто рівноможливі напрями і шляхи її розвитку;

в) здійснити факторний аналіз можливих шляхів її самоорганізації;

г) визначити мету або бажаний результат (у яких конкретно аспектах

необхідно змінити стан даної системи);

д) розробити номенклатуру (перелік) слабких впливів, що сприятимуть

самоорганізації хаотичної системи, а також тактику їх застосування;

е) правильно визначити критичний момент біфукації досліджуваної

системи.

Продуктивним є застосування синергетичного підходу до аналізу

самоорганізації соціальних систем, узгодження їхніх рушійних сил -

мотиваційних спрямованостей соціальних об’єктів на основі певних духовних та

культурних цінностей задля досягнення екологічної рівноваги

між соціоантропосферою та біосферою планети, котрі разом утворюють цілісну

систему.

Комплекс синергетичних категорій про моделі самоорганізації у науках про

людину й суспільство допомагає по-новому осмислити традиційні проблеми

антропології, історії, культурології, соціальної психології та етики, розкриваючи

при цьому маловідомі причинні залежності. Синергетика як теорія самоорганізації

дає ключ до розуміння не лише механізмів нестабільності, а й механізмів

стійкості складних систем.

Відносно новим загальнонауковим методом є інформаційний підхід, суть

якого полягає в тому, що при вивченні будь-якого об’єкта, процесу чи явища в

природі чи суспільстві перш за все, виявляються найхарактерніші для нього

інформаційні аспекти.

В основі інформаційного підходу лежить принцип інформаційності, згідно з

яким: інформація є універсальною, фундаментальною категорією; практично всі

процеси та явища мають інформаційну основу; інформація є носієм смислу

(змісту) всіх процесів, що відбуваються в природі та суспільстві; всі існуючі в

природі та суспільстві взаємозв’язки мають інформаційний характер;

67