Page 62 - 6288

З позицій системного підходу можна розглядати будь-яку сферу. Орієнтація

на системний підхід у дослідженні (структура, взаємозв’язки елементів та явищ,

їх супідрядність, ієрархія, функціонування, цілісність розвитку, динаміка системи,

сутність та особливості, чинники та умови) виправдана тоді, коли ставиться

завдання дослідити сутність явища, процесу.

У системному дослідженні об’єкт, що аналізується, розглядається як певна

множина елементів, взаємозв'язок яких зумовлює цілісні властивості цієї

множини.

Основний акцент робиться на виявлення різноманітності зв'язків і

відношень, що мають місце як усередині досліджуваного об'єкта, так і у його

взаємодії із зовнішнім середовищем.

Властивості об'єкта як цілісної системи визначаються не тільки і не стільки

сумарними властивостями його окремих елементів чи підсистем, скільки

специфікою його структури,

особливими системотворчими, інтегративними зв'язками досліджуваного об’єкта.

Системний принцип дає змогу визначити стратегію наукового

дослідження. В його межах розрізняють такі види підходів: структурно-

функціональний; системно-діяльнісний; системно-генетичний та інші підходи.

Сутність структурно-функціонального підходу полягає у виділенні в

системних об’єктах структурних елементів (компонентів, підсистем) і визначенні

їхньої ролі (функцій) у системі. Елементи і зв'язки між ними створюють структуру

системи. Кожний елемент виконує свої специфічні функції, які "працюють" на

загальносистемні функції. Структура характеризує систему в статиці, функції - у

динаміці. Між ними є певна залежність.

Структуризація об’єкта - необхідна умова його вивчення. Вона дозволяє

виділити, а потім описати суттєві складові об’єкта - елементи, підсистеми,

компоненти, зв'язки, властивості, функції та ін.

Опис структури об’єкта полягає в його поділі на складові та встановленні

характеру взаємозв’язків між ними.

Аналіз структури здійснюється за допомогою метода класифікації -

багатоступінчатого, послідовного поділу досліджуваної системи з метою

62