Page 35 - 6249

1. Нова теорія повинна виходити з простої, нової, плідної, узагальнюючої ідеї.
2. Вона повинна мати можливість незалежної перевірки і призводити до явищ, які
до цього не спостерігались.
3. Хороша теорія повинна витримувати нові ретельні перевірки.
Свою модель росту наукового пізнання Поппер зображує схемою:
Р 1 − ТТ − ЕЕ − Р 2, де Р 1 − висхідна проблема, ТТ − пробна теорія, тобто
припущення стосовно того, як розв’язати проблему, ЕЕ − процес ліквідації помилок і
теорії шляхом критики і експериментальної перевірки, Р 2 − нова, більш глибока
проблема, для розв’язання якої потрібно вибудувати нову, більш грунтовну і більш
інформативну теорію.
Важливою особливістю підходу Поппера є концепція фаллібілізму. Її сутність у
тому, що будь-яке наукове знання має лише гіпотетичний характер, схильне до помилок.
Процес пізнання − це процес переборення омани шляхом виключення помилкових
суджень, тому що надійних джерел отримання істини немає і жодна теорія не може бути
безумовно підтверджена. Тому завдання вчених − шукати помилки й омани і
ліквідовувати їх шляхом перевірки теорій і висунення нових гіпотез.
Таким чином, Карл Поппер акцентував увагу на важливих проблемах динаміки
знання: росту наукового знання, ролі гіпотез у науковому пізнанні, ролі емпіричного
заперечення і теоретичної критики в розвитку знання, співвідношення старих і нових
теорій тощо; разом з тим, зіткнувся із серйозними труднощами, пов'язаними з
абсолютизацією принципу фальсифікації, конвенціалізмом у тлумаченні висхідних
основ знання, відривом об'єктивного знання від історичного суб'єкта пізнання,
відмовою від визнання об'єктивної істинності наукового знання, перебільшення
аналогії з біологічною еволюцією, заперечення певних закономірностей у розвитку
науки, природи і суспільства.
5.4 Розвиток наукового знання Томас Кун представив як процес зміни парадигм.
На його думку, довготривалі періоди розвитку нормальної науки в рамках певної
парадигми змінювалися періодами наукових революцій, що являли собою зміну
парадигми. Схема представлена Куном, включала такі стадії: донаукова – криза –
революція – нова нормальна наука – нова криза – революція тощо. Парадигма у Куна −
це в загальному вигляді основна одиниця виміру процесу розвитку науки.
Кунівську концепцію розвитку науки можна сформулювати таким чином:
 допарадигмальна стадія розвитку науки, яка характеризується наявністю
різних точок зору, фундаментальних теорій, загальнопринятих методів і
цінностей;
 створення єдиної парадигми на основі консенсусу членів наукового
товариства;
 на основі цієї парадигми відбувається нормальний розвиток науки,
накопичуються факти, вдосконалюються теорії і методи;
 у процесі такого розвитку виникають аномальні ситуації, що призводять до
кризи, а потім до наукової революції;
 наукова революція − період руйнування парадигми, конкуренція між
альтернативними парадигмами й утвердження нової парадигми.
Можна розглядати локальні наукові революції (охоплюють окрему науку) і
глобальні наукові революії, які охоплюють усю науку в цілому і призводять до нового

35