Page 40 - 6249

Поняття „методологія” має два основних значення:
- система певних способів і заходів, які застосовуються в тій чи іншій сфері
діяльності (в науці, політиці, мистецтві тощо).
- учення про цю систему, спільна теорія методу, теорія в дії.
У першому значенні методологія науки розглядається як сукупність
пізнавального інструменту (методологічні підходи, принципи, методи тощо), як
філософська дисципліна, котра вивчає цей інструментарій і умови його продуктивного
застосування. Таке розуміння відзеркалює суть методології науки, але не охоплює
різновиди методологічного дослідження і через це може розглядатися як вузьке
поняття. У широкому розумінні методологія науки являє собою філософську
дисципліну про генезис, будову і функціонування наукового знання, його
трансформацію в пізнавальний інструментарій, тобто в науковий метод.
У сучасній філософії проблеми методології та методу обговорються у філософії
науки, системному підході, синергетиці, феноменології та ін. Сучасна методологія
уникає крайніх оцінок методологічних програм або абсолютизації будь-якої з них, що
мало місце у минулому. Багатьма дослідниками обгрунтовується методологічний
плюралізм (тобто різні методологічні підходи). У сучасній науці склалася багаторівнева
концепція методологічної теорії. В арсеналі сучасної методології є багато різних
підходів, які розглядались раніше, також є принцип соціальної зумовленості пізнання,
соціокультурний детермінізм, тобто наука розглядається як підсистема культури,
ураховуються суб’єктивні параметри пізнавального процесу, редукціонізм та ін. У
наступному підрозділі будуть розглянуті питання про роль філософії як методології
пізнання та два основних методологічних підходи: діалектика та метафізика.
6.2 Філософське осмислення світу є передумовою наукового пізнання. Воно
здійснюється перш за все через систему філософських категорій, за допомогою яких
відбувається загальне осмислення процесів і явищ .
У науковому пізнанні філософія виконує такі функції:
1. Інтегративну ─ як системне, цілісне узагальнення і синтез різних форм пізнання,
практики культури – усього людського досвіду в цілому. Філософське узагальнення –
це діалектичне об’єднання окремих проявів цього досвіду, формування якісно нового,
усезагального й універсального знання.
2. Критичну – аналіз процесів та критичне ставлення до усіх сфер діяльності.
3. Онтологічну – філософія дає загальне бачення світу, розробляє певні моделі
реальності, через призму яких учений досліджує свій предмет. Філософія дає найбільш
загальну картину світу в його універсально-об’єктивних характеристиках, представляє
матеріальну дійсність в єдності усіх її атрибутів, форм руху і фундаментальних законів.
4. Гносеологічну – філософія озброює дослідника знанням загальних закономірностей
пізнавального процесу, розкриває вчення про істину, шляхи і форми її осягнення.
Філософія дає вченому вихідні гносеологічні орієнтири про сутність пізнавального
процесу, його рівні, форми, вихідні основи і всезагальні підстави тощо.
5. Методологічну – дає найбільш загальні методологічні принципи, які формулюються
на основі певних категорій.
6. Аксіологічну – філософія дає досліднику певні ціннісні орієнтири, які, особливо в
гуманітарних науках, суттєво впливають на процес наукового дослідження і його
результати.
7. Селективну – при побудові теорії філософія виконує роль відбору теоретичних
40