Page 36 - 6249

бачення світу.
Можна виділити такі глобальні наукові революції:
1. Наукова революція ХУІІ ст., що знаменувала появу класичного природознавства.
Усі наукові досягнення вбудовувались в загальну галієвсько-ньютонівську
картину світу.
2. Наукова революція кінця ХVІІІ–початку ХІХ ст., що призвела до дисциплінарної
організації та диференціації науки.
3. Наукова революція кінця ХІХ − початку ХХ ст. − революційні зміни в різних
галузях знань: відкриття теорії відносності, квантової механіки, перегляд
висхідних уявлення про простір, час, рух, виникнення кібернетики, становлення
теорії систем, генетики. Ці відкриття при впровадженні в промисловість стали
підгрунтям для науково-технічної революції.
4. Наукова революція кінця ХХ − початку ХХІ ст. − відкриття в мікро-і мегасвіті,
початок глобальної перебудови всіх знань про Всесвіт.
5.5 Науково-дослідна програма (НДП) − основне поняття концепції науки Імре
Лакатоса. Згідно з його точкою зору, вона є основною одиницею розвитку і оцінки
наукового знання. НДП − метатеоретичне утворення, у рамках якого здійснюється
теоретична діяльність, це серія теорій, що об'єднані сукупністю фундаментальних ідей
і методологічних принципів, які змінюють одна одну. Розвиток науки за Лакатасом −
це послідовна зміна НДП, які можуть певний час співіснувати і конкурувати між собою.
Будь-яка наукова теорія повинна оцінюватись разом зі своїми допоміжними
гіпотезами, початковими умовами, а головне, разом з теоріями, які їй передували. Таким
чином, об'єктом методологічного аналізу стає не окрема гіпотеза чи теорія, а серія
теорій, тобто певний тип розвитку.
Кожна науково-дослідна програма як сукупність певних теорій включає в себе:
а) “жорстке ядро” − цілісну систему фундаментальних, конкретно-наукових і
онтологічних припущень, які зберігаються у всіх теоріях даної програми; б) “захисний
пояс”, що складається із допоміжних гіпотез і забезпечує збереження “жорсткого ядра”
від заперечень; в) нормативні, методологічні правила-регулятори що вказують найбільш
перспективні шляхи досліджень (позитивна евристика) і ті, які треба оминати
(негативна евристика).
Розвиток науки − це зміна тісно пов'язаних сукупностей теорій, за якими стоїть
конкретна науково-дослідна програма − “фундаментальна одиниця оцінки” існуючих
програм. Зміна науково-дослідних програм і є науковою революцією. При цьому, на
думку Лакатоса, старі НДП зникають безслідно.
У свої роботах Лакатос показує, що в історії науки дуже рідко трапляються
періоди, коли домінувала одна програма (парадигма), як стверджував Т. Кун. Як
правило, у будь-якій науковій дисципліні існує кілька альтернативних науково-
дослідних програм. Конкуренція між ними, взаємна критика, зміна періодів розквіту і
занепаду програм надають розвитку науки того реального драматизму наукового
пошуку, який відсутній у кунівській монопарадигмальній “нормальній науці”.
5.6 Пол Фейєрабенд відстоював позицію теоретичного і методологічного
плюралізму, уважав, що існує безліч рівноправних типів знання і методологій, що
сприяє розвитку знання і людини. На його думку, неможливо створити одну хорошу
емпіричну методологію, рівноцінними є всі методологічні стратегії, правомірним є
прийняття будь-якої теоретичної концепції. Найбільш продуктивними періодами в
36