Page 13 - 6249

відображає реальність, а тільки взаємодіє з нею на манер інструмента з матеріалом,
який оброблюється. Розуміння означає «отримання користі» та вміння тримати
ситуацію під контролем і використовуюти її з користю. Якщо ідея контекстуально
умісна і працює в даній ситуації – вона істина. Кореспондентську теорію істини (як
таку, що відповідає реальності), пропонує замінимти на поспозитивістську концепцію
узгодженості (когенентності) як відповідності твердження принципам і вимогам тієї
чи іншої мовної гри, яка діє у тому чи іншому конкретно-історичному співтоваристві
індивідів.
Кожний культурний феномен (мова в першу чергу) він розглядає як явище часу і
випадку. Тобто як результат випадкового збігу обставин, обумовлених історико-
культурною динамікою. У результаті історія виглядає як невпорядкований стихійний
потік. Історія, на його думку, не має ніякої ідеї або мети, вона твориться людьми, а не
Богом чи світовим розумом. Кожне покоління має свої цінності, творить свою мову і
культуру. Демократичне суспільство повинно забезпечити діалог культур. Мета
філософії, на думку Рорті, «бути посередником у спілкуванні людей», тобто
філософія стає герменевтикою, яка звільняється від епістемологічних пут.
Феноменологія буквально означає вчення про феномени. Феномен — це
філософське поняття, яке означає: а) явище, що осягається в чуттєвому досвіді; б)
об'єкт чуттєвого споглядання на відміну від його сутності.
Засновник феноменології К. Гуссерль (1859 − 1938). Він запропонував новий
феноменологічний метод, який, на його думку, становить фундамент науки.
Гуссерль уважав, що світ повсякденного життя є основою пізнання. Починати
його вивчення треба з дослідження свідомості, тому що реальність доступна людям
через їх свідомість. Важлива не сама реальність, а те, як вона сприймається та
осмислюється людиною. Тому свідомість повинна вивчатись як основний предмет
філософії.
Головною характеристикою свідомості є постійна спрямованість на предмети.
Людина наївно вважає, що вона пізнає об'єктивну дійсність, але, насправді, це
“олюднені об'єкти”, тобто дані у свідомості. Як раз їх ми і пізнаємо як вторинні
утворення “життєвого світу”. Завдання феноменології показати як з'явилися вторинні
утворення життєвого світу.
Щоб зрозуміти генезис понять, треба здійснити редукцію свідомості, тобто
перейти від розгляду конкретних предметів до аналізу їх сутності. Для цього треба
застосувати принцип “Епохе” ─ такої мисленнєвої операції, коли увага вченого
спрямована не на предмет, а на те, як відображаються вказані предмети у нашій
свідомості. Сам предмет немовби залишається осторонь, а на перший план виходить
стан свідомості. Сфера, де усвідомлюється предмет, ─ “чиста свідомість”, тобто
очищена від догм, схем та стереотипів мислення. “Чиста свідомість”, звільнена від усіх
людських настанов, додосвідна, стає доступною розумінню за допомогою редукції
(зведенню) — розумової операції, яка дає змогу спочатку перейти від розгляду
предметів до осмислення їх чистої сутності способом “Епохе”, а потім перейти до
осягнення основи всього існуючого — “абсолютного Я”
Феноменологія стверджує, що свідомість у чистому вигляді − це “абсолютне Я”
(яка одночасно є джерелом потоку свідомості людини), конструює світ, вкладаючи в
нього зміст. Всі види реальності, з якими має справу людина, пояснюються з актів
свідомості. Об'єктивної реальності, що немовби існує поза і незалежно від свідомості,
13