Page 92 - 6225

різна комбінація значень у відповідних рубриках),
частиномовного втілення способів вираження й особливостях
їх використання в мовленні.
У мовах переважно є три грамеми ступенів порівняння
(слов’янські, германські, романські, семітські, урало-алтайські
та ін.): ‘позитив’ (відсутність порівняння, звичайний ступінь),
‘компаратив’ (вищий ступінь) і ‘суперлатив’ (найвищий
ступінь). Звичайний ступінь означає якість безвідносно до
ступеня; вищий вказує на наявність в об’єкті якоїсь якості
більше, ніж в іншому, найвищий — більше, ніж у всіх інших.
Деякі мови мають тільки два ступені порівняння —
звичайний і елатив, який суміщує значення вищого й
найвищого ступенів. Однак трапляються мови, в яких
представлено чотири ступені порівняння. Так, у валлійській
(уельській), крім названих вище трьох ступенів порівняння, є
ще екватив, що має значення «така сама властивість, як...».
І. О. Мельчук називає ще один тип компаратива в
російській мові — атенуативний компаратив, який експлікує
значення «трохи більше властивості, ніж...». Виражається він
префіксом по-, який приєднується до форми звичайного
компаратива (шире — пошире).
У багатьох мовах форми ступенів порівняння часто
вживаються без будь-якого зв’язку з порівнянням. Так, форми
найвищого ступеня можуть вживатися у значенні «такий, який
дуже (надзвичайно) виявляє якусь ознаку»: рос. величайший
ученый, очаровательнейшая девушка. В іспанській та
італійській мовах існують навіть самостійні форми елатива із
суфіксами -isimo (ісп.), -issimo (італ.): el más гісо
«найбагатший», але riquisimo «надзвичайно багатий»; італ.
bellissimo «надзвичайно гарний».
Не виражають значення ступеня й лексикалізовані
форми ступенів порівняння: укр. вища освіта,
молодший/старший лейтенант, старший викладач, нижчий
тип тварин.
Ще більше відмінностей між мовами у способах
вираження ступенів порівняння. Наприклад, в українській та
інших слов’янських мовах існують паралельні синтетичні й
аналітичні форми ступенів порівняння. У багатьох інших

92