Page 94 - 6225

Відповідно до своєї семантичної природи категорія часу
притаманна переважно дієсловам, оскільки запитання
«Коли?» є природним стосовно дій, процесів і станів.
Абсолютний час. Це час, який визначається моментом
мовлення («тепер»), тобто на основі розташування на часовій
осі («до» — «тепер» — «після»).
У більшості мов (слов’янські, романські, германські
мови, мови банту та ін.) абсолютний час має три грамеми:
‘теперішнє’, ‘минуле’ і ‘майбутнє’, тобто система часу є
тричленною. Існують і чотиричленні системи часу (мова кріо).
Семантична структура граматичних часів складна. Так,
теперішній час позначає дію, що відбувається в момент
мовлення — теперішній актуальний (Він читає книжку); що
триває період часу, який включає й момент мовлення —
теперішній абітуальний (Зараз він навчається в
університеті); що відбувається регулярно — теперішній
габітуальний (Щороку він відпочиває в селі); що відбувається
завжди — теперішній гномічний (Земля обертається навколо
Сонця).
Відносний час. Вказує на час дії відносно якоїсь точки
відліку, яка, в свою чергу, визначається щодо моменту
мовлення. Його ще називають таксисом. До відносного часу
належать передминулий час (плюсквамперфект),
передмайбутній (futurum exactum) та часи слідування —
майбутній у минулому (futurum praeteriti) і часи, що
суміщують слідування і передування (майбутній попередній у
минулому). Він має три грамеми: ‘одночасність’,
‘передування’ й ‘слідування’.
Із категорією часу пов’язане значення часової
дистанції (контактності дії). Вона вказує на близькість дії
до моменту мовлення або до часу іншої дії, яке максимально
може містити чотири грамеми: ‘дуже близько’, ‘близько’,
‘далеко’ і ‘дуже далеко’. Із європейських мов часова дистанція
представлена в іспанській і французькій мовах. Українською
мовою передається лексичними засобами (тільки-но, як
тільки, у цю ж хвилину, зразу, щойно, тільки щойно, ледве,
ледь, негайно тощо).

94