Page 87 - 6225

однини і множини не завжди виражають значення
одиничності та множинності.
Є мови, в яких зовсім немає іменників pluralia tantum.
До них належить, зокрема, татарська мова. Особливістю
української мови є наявність специфічної групи дієслів, які
вживаються лише у множині (своєрідні дієслова pluralia
tantum — явище, якого немає в жодній з інших мов. До них
належать неперехідні префіксальні дієслова з другим
префіксом по- (повиходити, позабігати, повтомлюватися
тощо).

4. Категорія відмінка
Категорія відмінка — граматична словозмінна
категорія іменних частин мови, яка виражає їхні синтаксичні
зв’язки і семантико-синтаксичні відношення до інших слів у
реченні.
Конкретний відмінок являє собою специфічну для
кожної окремої мови відповідність між функцією іменника і
формальним засобом її вираження. Кожній функції відповідає
якийсь відмінок. Так, називний відмінок виконує функцію
називання предмета і виступає як показник синтаксичної
незалежності слова. Функцію реципієнта (отримувача)
виконує датив; функцію знаряддя, інструмента —
інструменталіс (орудний відмінок); функцію звертання —
вокатив (кличний відмінок) і т. д. Проте вираження функції
певним відмінком не є однаковим для всіх мов і залежить від
структури мови. У номінативних мовах, наприклад, називну
функцію виконує називний відмінок (номінатив), а в
ергативних — абсолютив.
У номінативних мовах підмет завжди (незалежно від
перехідності/неперехідності) виражається номінативом, а
додаток — акузативом.
Часто відмінок виконує кілька функцій. Так, родовий
відмінок в українській мові виконує такі первинні функції:
суб’єктно-атрибутивну (спів солов’я), об’єктно-атрибутивну
(читання вірша); партитативну (дати хліба); посесивну
(книжка вчителя) та ін.

87