Page 82 - 6225

сучасних індоєвропейських мовах трапляються триродові
(слов’янські, німецька і шведська мови) і двородові систери
(романські та іранські мови).
Із романських мов виразні формальні засоби вираження
категорії роду має іспанська мова. Рід іменників — назв істот
в іспанській мові виражається опозицією закінчень -о, -а (lobo
«вовк» — loba «вовчиця», maestro «вчитель» — maestra
«вчителька»); опозицією закінчень -е, -a (sirviente «слуга» —
sirvienta «служниця»); опозицією нульове закінчення —
закінчення -a (pintor «художник» — pintora «художниця»);
різними суфіксами (heroe «герой» — heroina «героїня»). Крім
закінчень, кожен іменник вживається з артиклем, який також
вказує на рід. Крім цього, в іспанській мові рід розрізняється в
особових займенниках першої і другої особи множини, що є
дуже рідкісним явищем: nosotros «ми-чоловіки» — nosotras
«ми-жінки».
Французька мова через фонетичну стертість флексії
переважно позбавлена чітких показників роду. Рід тут
виражається аналітично за допомогою артиклів le, un — la,
une: un (le) frison «завиток, локон» (чоловічий рід) — une (la)
maison «будинок» (жіночий рід).
Серед романських мов особливою стосовно вираження
роду є румунська мова. На відміну від усіх інших романських
мов у румунській є не два, а три роlи — чоловічий, жіночий і
середній. Своєрідність середнього роду в тому, що іменники
цього роду в однині мають усі ознаки чоловічого роду
(закінчення, артиклі, детермінативи, способи узгодження), а в
множині — жіночого.
У німецькій мові категорія роду виражається за
допомогою артиклів ein, der (чоловічий рід), eine, die (жіночий
рід), ein, das (середній рід). Чітка родова диференціація
характерна тільки для означеного артикля. У неозначеному
артиклі вона є значно слабшою, оскільки артиклі чоловічого й
середнього родів у більшості форм збігаються. Із синтетичних
засобів вираження роду можна назвати лише декілька
суфіксів, а саме суфікси жіночого роду -in (Arbeiterin
«працівниця»), -heit (Freiheit «свобода»), -keit (Würdigkeit

82