Page 83 - 6225

«достойність»), -ung (Führung «керівництво») і середнього
роду -chen (Mädchen «дівча»), -lein (Tischlein «столик»).
Мови, що мають категорію роду, різняться між собою
потенційними можливостями утворення родових форм.
Дослідження з історії мов засвідчують загальну
тенденцію до збіднення і навіть утрати родових відмінностей.
Хоч категорія роду переважно є суто формальною,
однак її семантичний аспект є значущим для мови. Вона
відіграє важливу роль у формуванні мовної картини світу,
особливо у випадках метафоризації та персоніфікації.
Категорія роду в слов’янських мовах пов’язана з
лексико-граматичними категоріями істоти/неістоти,
особи/неособи. Ці категорії разом із родом утворюють єдину
категорію узгоджувального класу. Істотою і особою
вважається все, що ними є в дійсності (назви людей і тварин),
а також усе те, що може в певних умовах уважатися таким.
Так, в українській мові, крім реальних істот (чоловік, вовк,
горобчик), як істоти інтерпретуються іменники гопак, туз (у
знахідному відмінку мають таке саме закінчення, як у
родовому: танцювати гопака, побити туза.
Якщо класифікувати слов’янські мови за способом
вираження категорії істоти/неістоти, то ця класифікація не
збігається з їхньою генетичною класифікацією. Серед
східнослов’янських мов українська і білоруська мови
відокремлюються від російської, а в західнослов’янській групі
словацька мова — від близької їй чеської й примикає до
польської.
У мовах світу трапляються й складніші (розгалуже-
ніші) розподіли іменників на класи. Так, у деяких нахсько-
дагестанських мовах є протиставлення істот і неістот, в класі
істот — осіб і неосіб, а в класі осіб — класів чоловіків і жінок.

3. Категорія числа
Категорія числа — це категорія, яка виражає кількісну
характеристику предметів і належить до більш загальної
мовної категорії кількості поряд із лексичним вираженням
числа (сотня, тисяча, єдиний, багато тощо).

83