Page 85 - 6225

тюркські: татар. урамØ «вулиця», башкир. башØ «голова». В
англійській мові також однина представлена нульовою
морфемою, за винятком запозичених слів. В українській мові,
як у всіх інших слов’янських, крім нульової морфеми (стілØ,
крайØ, степØ), грамему однини виражають флексій (батьк-о,
стін-а, вікн-о, мор-е).
У французькій, німецькій і англійській мовах однина,
крім нульової морфеми, виражається ще аналітично —
відповідним артиклем: франц. le, la, un, une, нім. der, die, das,
ein, eine, ein, англ. a (an).
У слов’янських, германських і романських мовах
грамема множини виражається за допомогою закінчень.
Специфіка цих мов полягає у кількісному складі таких
закінчень, в способі їх приєднання і в супровідних
(додаткових) засобах вираження цього значення.
Складнішим є творення форм множини в румунській
мові, де представлена аглютинація (як в іспанській мові) і
заміщення (як в італійській мові), які нерідко
супроводжуються ще й внутрішньою флексією (чергуванням):
basma «хустина» — basmale «хустини», zi «день» — zile «дні».
Тюркські мови мають одну типологічну рису, якою
відрізняються від германських, романських і слов’янських: у
них іменники не набувають форм множини, коли поєднуються
з квантифікаторами — кількісними числівниками, зі словами
невизначеної множини типу багато, мало і прислівником
типу скільки.
У деяких мовах множинні форми утворюються засобом
внутрішньої флексії (чергування голосних у корені олова).
Так, в англійській мові таких є сім слів: foot «нога» feet
«ноги», tooth «зуб» — teeth «зуби», goose «гуска» — geese
«гуси», man «чоловік, людина» — men «чоловіки, люди»,
woman «жінка» — women «жінки», louse «воша» — lice
«воші», mouse «миша» — mice «миші»; у шведській — 25,
норвезькій — 35, датській — ЗО, фарерській — близько 20.
До менш поширених способів вираження числа
належать суплетивізм і редуплікація. Так, суплетивними
форми числа в російських іменниках человек — люди, ребёнок
— дети; бретон. den «людина» — fud «люди». Суплетивними

85