Page 84 - 6225
P. 84

Як  незалежна  граматична  категорія  вона  властива
                            іменникам  і  особовим  займенникам  (а  в  деяких  мовах  і
                            займенникам  типу  хто,  що;  в  англійській  мові  форми  числа
                            мають тільки займенники yourself — yourselves, other — others,
                            this  —  these,  that  —  those).  В  інших  частинах  мови,  де  є  ця
                            категорія, вона належить до синтаксичних (узгоджувальних).
                            Отже, змістові функції числа стосуються лише іменників, та й
                            то не  всіх  (необчислювані  імена  не  мають  змістової  функції
                            числа)  і  незначної  кількості  займенників-іменників  і  до
                            узгоджуваних із ними слів прямого відношення не мають.
                                   Узгоджувальна категорія числа властива не всім мовам.
                                   Структура  категорії  числа  в  різних  мовах  має
                            неоднаковий  склад.  Найпоширенішою  є  бінарна  структура
                            (опозиція  однини  і  множини).  Вона  засвідчена  в  більшості
                            сучасних  індоєвропейських  мов,  в  урало-алтай-ських,
                            картвельських,  нахсько-дагестанських,  у  мовах  банту,  в
                            баскській та ін. Однак у деяких мовах є три форми (однина,
                            двоїна  і  множина  в  старослов’янській,  давньоруській,
                            давньогрецькій,  давньогерманських  і  санскритській  мовах  та
                            сучасних семітських, коряцькій і алюторській мовах) і чотири
                            (однина,  двоїна,  троїна  і  множина  в  папуаських  мовах  ава,
                            кіуаї, біака). Існує така імплікаційна універсалія: якщо в мові є
                            двоїна, то в ній є також однина і множина, якщо є троїна, то є
                            також однина, двоїна і множина.
                                   Способи        вираження        числа       визначаються
                            особливостями  мовного  типу;  при  цьому  спостерігається
                            обов’язкове  і  факультативне  вираження,  яке  залежить  від
                            того,  виражається  ця  категорія  аналітично  чи  синтетично.
                            Головна  відмінність  аналітичної  категорії  числа  від
                            синтетичної  полягає  в  тому,  що  перша  реалізується  за
                            допомогою  однозначних  форм,  які  використовуються  тільки
                            там,  де  це  необхідно,  де  цього  вимагають  ситуативні  й
                            контекстуальні  умови,  а  друга  виконує  декілька  функцій
                            синкретично  й  вживається  автоматично,  незалежно  від  того,
                            вимагає цього контекст чи ні.
                                   Грамема  однини  у  мовах  світу  має  різне  вираження.
                            Найчастіше  вона  виражається  нульовою  морфемою.  До  мов,
                            де однина представлена лише нульовою морфемою, належать














                                                               84
   79   80   81   82   83   84   85   86   87   88   89