Page 38 - 6225

Зіставлення є способом поглибленого пізнання сис-
темно-функціональних закономірностей мов.
Ефективність зіставного методу залежить від
коректності його застосування, тобто від того, що
зіставляється і в який спосіб. Залежно від спрямованості, за Р.
Штернеманом, розрізняють односторонній і двосторонній
(багатосторонній) зіставний аналіз. За одностороннього
підходу вихідним пунктом виступає одна з порівнюваних мов.
Міжмовне порівняння здійснюється в напрямі «вихідна мова
— цільова мова» . Вихідна мова виконує роль системи
співвідносних понять опису цільової мови. Такий підхід
виявляє значення лексичних і граматичних явищ вихідної
мови. Спочатку встановлюється структура значення певної
одиниці у вихідній мові, тобто проводиться семасіологічний
аналіз, а відтак ця одиниця проектується на площину значень
цільової мови. Наприклад:
нім. wenn — англ. : when (часове значення), if, in case
(умовне значення);
франц. komme — нім. : Mensch «людина», Mann
«мужчина, чоловік».
Результати одностороннього аналізу не є оборотними.
Коли «перевернути» односторонню процедуру, то матимемо
іншу картину.
За двостороннього (багатостороннього) підходу
основою зіставлення є «третій член» (tertium comparationis) —
певне позамовне поняття, не належне до жодної із
зіставлюваних мов явище, дедуктивно сформульоване
метамовою, і простежуються способи його вираження в
зіставлюваних мовах. Цінність двостороннього підходу в
тому, що він дає змогу виявити всі мовні засоби вираження
чогось.
Обидва підходи мають переваги й недоліки. Перевага
одностороннього підходу в тому, що він обходиться без
метамови, а недоліком є те, що зіставлення може проводитися
тільки в одному напрямі (образ другої мови в дзеркалі
першої). Перевагою двостороннього підходу є те, що обидві
мови рівноцінні, а недоліком — те, що порівняння спирається
на метамову, якої поки що немає (існують різні пропозиції).

38