Page 35 - 6225

Український мовознавець П. К. Ковальов (1898— 1973)
вніс деякі корективи щодо місця української мови в типології
О. Ісаченка. Він акцентував на відмінних рисах між, на його
думку, консонантичною російською мовою і значною мірою
вокалічною українською.
Найновіша рівнева (фонологічна) типологія пред-
ставлена російським мовознавцем В. Б. Касевичем. Він усі
сучасні мови поділяє за чотирма фонотипологічними класами:
складові мови (китайсько-тибетські, тайські та деякі інші);
нескладові, або фонемні (індоєвропейські, алтайські та ін.);
невласне складові (мон-кхмерські, можливо, японська); не-
складові з рисами силабізму (більшість індонезійських). У
складових і невласне складових мовах основною
фонологічною одиницею сегментної сфери виступає склад
(силабема). Тут склад є необхідним і достатнім мінімумом для
формування експонента морфеми.
Спробу словотвірної типології здійснив чеський мо-
вознавець В. Матезіус (1882—1945). На його думку, в мовах
існує два типи найменування: ізолятивний, або
невмотивований, — той, що не має чіткої етимології (англ.
veal «телятина», чеськ. okrin), і описовий, або включний,
тобто етимологічно пов’язаний з іншими словами (нім.
Kalbsfleisch , чеськ. teleci).
Отже, протягом більше ніж двох століть тривають
пошуки типологічної класифікації мов, однак єдиної
типологічної класифікації досі немає. Очевидно, така єдина
класифікація і неможлива. Мови настільки багатогранні, що
втиснути їх у якусь одну класифікаційну схему важко.

Список рекомендованої літератури

Алпатов В. М. Об уточнении понятия «флективный
язык» //Лингвистическая типология. — М., 1985. — С. 92—
101.
Аракин В. Д. Сравнительная типология английского и
русского языков. — Л., 1979. — С. 13—23.
Буранов Дж. Сопоставительная типология английского
и тюркських языков. — М., 1983. — С. 41—52.

35