Page 34 - 6225

Існують класифікації мов за окремими мовними
рівнями і за окремими рівневими ознаками: синтаксична
типологія І. І. Мещанинова (виділяє три типи мов:
номінативні, ергативні й пасивні) та фонологічна і
морфологічна типології О. В. Ісаченка.
Опрацьована Мєщаниновим синтаксична типологія мов
була доповнена, розширена й уточнена чеським ученим
Володимиром Скалічкою (1909—1991). Він установив, що для
аглютинативних мов характерний твердий порядок слів:
підмет — непрямий додаток — прямий додаток — присудок;
для флективних мов — відносно вільний порядок слів: підмет
— присудок — непрямий додаток — прямий додаток; для
ізолятивних мов — твердий порядок слів: підмет — присудок
— прямий додаток.
Синтаксичну типологію щодо америндських мов
опрацював польський мовознавець Т. Мілевський (1906—
1966).
Австрійський мовознавець О. В. Ісаченко запропонував
морфологічну і фонетичну типології. За морфологічною
типологією Ісаченко ділить усі мови на дві групи: вербальні й
невербальні. До вербальних належать мови з багатим
дієвідмінюванням і бідним відмінюванням іменних частин
мови (романські, германські, болгарська). До невербальних
мов належать такі, що мають розвинуте відмінювання іменних
частин мови і ослаблене дієвідмінювання (українська,
російська та інші мови). За фонетичною класифікацією
залежно від кількості голосних і приголосних слов’янські
мови вчений поділив на вокалічні, тобто з переважанням
голосних (сербська, хорватська, словенська, кашубська), і
консонантичні, де переважають приголосні (усі інші
слов’янські мови). О. В. Ісаченко виділяє для слов’янських
мов такі основні типи: радикальний вокалічний тип,
представлений сербською, словацькою, словенською і
кашубською мовами, і радикальний консонантичний,
представлений східнослов’янськими, лужицькими й
болгарською мовами. Третій тип, до якого належить
літературна словацька мова, розташований між указаними
двома крайніми мовними типами.

34