Page 32 - 6225

виражаються у зв’язку з поняттями, не зовсім позбавленими
конкретного значення, але кореневі елементи не можуть
зазнавати ні афіксації, ні внутрішніх змін); 4) складні
змішано-реляційні мови (мови зі «змішаними» синтаксичними
відношеннями, подібно до мов змішано-реляційних, які мають
здатність модифікувати значення кореневих елементів
шляхом афіксації або внутрішніх змін). До них належать
флективні, а також багато аглютинативних мов.
Кожен із цих типів ділиться на чотири підтипи залежно
від «техніки», яку застосовує мова. За «технікою» мови
можуть бути: ізолятивними; аглютинативними; фузійними;
символічними (мови з внутрішньою флексією, тобто з
чергуванням голосних у корені слова для вираження
граматичних значень).
За ступенем «синтезу» вчений поділяє мови на
аналітичні, синтетичні й полісинтетичні.
На основі всіх трьох критеріїв виникла складна шкала,
в якій факти весь час доповнюються пояснювальними
зауваженнями типу middling «помірно», strongly «сильно»,
tinge «злегка», weakly «слабо» (слабо аглютинативна мова,
злегка аглютинативно-фузійна мова, ледь символічна мова,
сильно символічна мова то- що) і за якою виділяється 21 тип
мов.
Класифікацію Е. Сепіра розвинув Дж. Грінберг.
Узявши за основу критерії Сепіра і підпорядкувавши їх своїй
меті, він запропонував обчислення ступеня виявлюваної в
синтагматиці тієї чи іншої ознаки мовної структури. В основу
своєї класифікації він поклав п’ять ознак. Кожна ознака, в
свою чергу, складається з одного або більше індексів, які
використовуються для визначення місця мови щодо інших
мов. Цими параметрами є: ступінь синтезу; спосіб зв’язку
(техніка); наявність або відсутність дериваційних і конкретно-
реляційних понять; порядок слідування підпорядкованих
елементів стосовно кореня; способи для встановлення зв’язку
між словами. На основі цих параметрів виділено такі десять
індексів: 1) індекс синтезу, який визначається за формулою
Μ/W (відношення кількості морфем до кількості слів); 2)
індекс аглютинації (A/J — відношення кількості

32