Page 29 - 6225

системі цієї чи іншої мови або певних мов. Наприклад, в
одних мовах наголос є вільним, а в інших — фіксованим,
довгота голосних в одних мовах є диференційною ознакою
фонем, а в інших — ні. Якщо поняття мовного типу не може
бути одномірним, тобто побудованим на основі якоїсь однієї
ознаки, то тип у мові може бути одномірним.
Донині не розв’язано проблему зв’язку мовних типів з
поняттєвими категоріями у плані співвідношення форми і
змісту, тобто питання про те, чи є мовний тип категорією суто
структурно типологічною, чи він пов’язаний із змістовим
планом мови. З огляду на це при вирішенні питання про
мовний тип не можна обійти увагою проблему взаємозв’язку
різних рівнів мови. Певні граматичні значення можуть
передаватися засобами, які належать до різних мовних рівнів.
Пор. англ. John continues to work — John has been working, де
значення «продовження (тривалість) дії до теперішнього
часу» у першому випадку передається лексично, а в другому
— граматично (морфологічно), і укр. Джон продовжує
працювати, де це значення виражене лексично (продовжує) й
інших способів вираження цього значення тут немає. В. М.
Ярцева робить висновок, що мовний тип є певною формою
організації поняттєвого змісту мови. Тому врахування всієї
тріади «форма — функція — значення» забезпечує ту
змістовість типологічного аналізу, яка відповідає вимогам
сучасної науки.

2. Різновиди типологічної класифікації мов
Перша спроба типологічної класифікації належить
німецькому мовознавцеві Ф. Шлегелю, який виділив два типи
мов — флективні, тобто мови, в яких слова мають закінчення,
і нефлективні, в яких слова не мають закінчень. Його брат А.
Шлегель удосконалив цю класифікацію, виділивши мови «без
граматичної структури» (пізніше вони були названі
аморфними, або ізолятивними). Він також поділив усі мови на
більш ранні (синтетичні) і пізніші (аналітичні).
Власну типологічну класифікацію запропонував В. фон
Гумбольдт (1767—1835). Він виділив три типи мов:
ізолятивні, аглютинативні й флективні, а в типі

29