Page 135 - 6225

насамперед з тим, що в ній є спеціальні суфікси, які
передають зменшеність, пестливість, іронію, збільшеність
тощо: батечко, матусенька, сестриця, дідуньо, Тарасик,
Андрійко, голосюра, басище.
Зменшувальні, пестливі форми в українській мові
характерні не тільки для іменників, а й для прикметників
(дорогенький, рідненький, білесенький, чорнесенький,
біднесенький), прислівників (вірнесенько, далеченько) і навіть
дієслів (їстоньки, питоньки), і такі форми трапляються навіть
у словах, які не можуть бути оцінені як позитивні
(воріженьки, війнонька, бідонька, негодонька, хворобонька,
горенько). Вони є безеквівалентними не тільки для
неспоріднених з українською мовою чи віддалено
споріднених, а й близькоспоріднених мов.
У більшості германських мов і в тюркських мовах
суб’єктивна оцінка виражається аналітично (лексичними
засобами): англ. a little house «хатинка» (little «малий»), a little
cat «котик», a petty people «людці» (petty «дрібний,
дріб’язковий»).
У багатьох мовах як засоби суб’єктивної оцінки
використовуються звуконаслідувальні слова, які виступають
синонімами до емоційно нейтральних слів: укр. варнякати,
бубоніти, цвенькати, гримати, ляпати, белькотіти,
мимрити, буркати, тарахкотіти; англ. grumble «бурчати»,
mumble «мимрити», crash «тріскати, гуркотіти», smash
«ляскати», clang «дзенькати, брязкати», twitter «дорікати»,
mutter «мимрити, бубоніти», jingle «дзвеніти, подзенькувати».
Спільною для багатьох мов є тенденція вживання назв
тварин для оцінної характеристики людей: вовк, звір, тварина
для жорстокої людини, осел для дурної, однак кожна мова має
свої особливості стосовно антропоморфного значення кожної
окремої назви.

9. Внутрішня форма слова
Важливе значення для виявлення специфічних ознак
лексико-семантичних систем і, відповідно, для розкриття
мовних картин світу має зіставлення внутрішньої форми слів-
відповідників, тобто способу мотивації слова в кожній із

135