Page 13 - 6213

Нові гуманістичні ідеї у вихованні принесла епоха Відродження

(Ф. Рабле і М. Монтень, Еразм Роттердамський): людська особистість –

найвища цінність, а її всебічного розвитку можна досягнути вихованням).

В основі педагогіки як самостійної науки — доробок видатного

чеського педагога Я.-А. Коменського (1592— 1670), зокрема його головна

праця «Велика дидактика». Коменський з позиції гуманізму трактує

педагогічні категорії – виховання, навчання й освіту – як процеси, що

відбуваються відповідно до законів природи й зумовлені природою

дитини. Запропоновані ним принципи, методи, форми навчання стали

підґрунтям педагогічних теорій, чимало його ідей актуальні й нині.

У XVII ст. Дж. Локк (1632—1704): виховання джентльмена –

людини, в якій поєднуються високоосвіченість з діловими якостями, тверді

моральні переконання з відповідними манерами поведінки ( «Думки про
виховання»).

У XVIII ст. Д. Дідро, К.-А. Гельвецій , П.-А. Гольбах, Ж.-Ж. Руссо:
чуттєвий досвід – єдине джерело знань, розвитку інтелекту, моральних сил

та естетичних уподобань дитини; природовідповідність у вихованні.
Й.-Г. Песталоцці: головне завдання виховання – розвиток здібностей

людини відповідно до законів природи; доцільність поєднання праці та

навчання; збагатив принципи наочності, поступовості й послідовності у

навчанні, створив методику елементарного навчання.

Й.-Ф. Гербарт: ідеї чотириступінчастої структури уроку,

виховуючого навчання, системи розвиваючих вправ.

Ф.-В.-А. Дістервег: противник авторитарного виховання, обстоював

всебічний гармонійний розвиток людини, вивчав внутрішні суперечності

педагогічних явищ, сформулював принципи відповідності виховання

природі та культурі народу, самодіяльності у вихованні й навчанні.

В Україні педагогічна думка на всіх етапах розвивалася на рівні

світової. У Київській Русі сформувалася система виховання на засадах

14