Page 11 - 6213

методи виховання та навчання. Джерелами народної педагогіки є

фольклорні твори, етнографічні матеріали, народні звичаї, традиції, свята,

іграшки та ін.

У 60-х роках XX ст. у педагогічну науку запроваджено термін

«етнопедагогіка». Якщо поняття «народна педагогіка» охоплює емпіричні

педагогічні знання без належності до конкретної етнічної спільноти, то

поняття «етнопедагогіка» пов'язане з конкретною етнічною належністю

педагогічних традицій. Вона досліджує можливості й ефективні шляхи

реалізації прогресивних педагогічних ідей народу в сучасній науково-

педагогічній практиці, способи встановлення контактів народної

педагогічної мудрості з педагогічною наукою, аналізує педагогічне

значення явищ народного життя і визначає їх відповідність сучасним

завданням виховання.
Українська народна педагогіка – складова народознавства

(українознавства) й водночас один із засобів його реалізації на практиці.
Педагогіка народознавства – напрям сучасної педагогіки, шкільної

практики, який забезпечує практичне засвоєння учнями (в процесі
продовження творчих традицій, звичаїв і обрядів, у діяльності, поведінці)

культурно-історичних, мистецьких надбань батьків, дідів і прадідів.

Родинна педагогіка – складова частина народної педагогіки, в якій

зосереджено знання й досвід створення і збереження сім'ї, сімейних

трудових, моральних, мистецьких традицій. Сприяє формуванню любові

до матері і батька, бабусі й дідуся, поваги до пам'яті померлих та ін.

Педагогічна деонтологія –народне вчення про виховні обов'язки

батьків перед дітьми, вчителів –перед учнями, вихователів –перед

вихованцями, вироблені народом етичні норми для педагогів.

Педагогіка народного календаря –виховання дітей і молоді

послідовним залученням їх до сезонних робіт, звичаїв, свят і обрядів.

12