Page 8 - 6181

 спонукальна, мета якої – стимуляція активності партнера
задля спрямовування його до виконання певних дій;
 координаційна, мета якої – взаємне орієнтування й

узгодження дій при організації спільної діяльності;
 функція розуміння, мета якої – не тільки адекватне
сприйняття і розуміння змісту повідомлення, але і взаємне розуміння

– намірів, установок, переживань, станів;
 емотивна, мета якої – збудження в партнері потрібних
емоційних переживань (обмін емоціями), а також зміна з його

допомогою своїх переживань і станів;
 функція встановлення відносин, мета якої – усвідомлення і

фіксація свого місця в системі рольових, статусних, ділових,
міжособистісних та інших зв’язків співтовариства, у якому діє
індивід;
 функція надання впливу, мета якої – зміна стану,

поведінки, індивідуально-смислових утворень партнера, у тому числі
його намірів, установок, думок, рішень, уявлень, потреб, дій,

активності.
Різновиди спілкування:
Від контингенту учасників: міжособистісне, особистісно-групове,
міжгрупове.

За тривалістю: короткочасне і довготривале.
За включеністю: опосередковане і безпосереднє.
За завершеністю: завершене і незавершене.

За цільовою спрямованістю: анонімне, рольове, неформальне
(інтимно-сімейне).
Структура спілкування:
 комунікативний (обмін інформацією),

 інтерактивний (міжособистісна взаємодія)
 перцептивний (сприймання один одного партнерами по

спілкуванню і досягнення взаєморозуміння).
Комунікативна складова спілкування пов’язана з виявленням
специфіки інформаційного процесу між людьми як активними

суб’єктами з урахуванням відносин між партнерами, їхніх установок,
цілей а намірів. Усе це призводить не просто до передачі інформації,
але й до уточнення і збагачення знань, відомостей та думок, якими

обмінюються люди.

8