Page 7 - 6181

Спілкування — процес взаємодії між двома чи кількома особами,
що полягає в обміні інформацією пізнавального чи емоційно-оцінного
характеру.
Спілкування – багатоплановий процес становлення і розвитку

контактів між людьми, що породжений потребами спільної
діяльності, включає в себе обмін інформацією, вироблення єдиної
стратегії взаєморозуміння, сприйняття і пізнання людиною один

одного.
Функції спілкування:
До інформаційно-комунікативної функції належать процеси
формування, передавання і прийняття інформації. Під час

формування вирівнюються відмінності у вихідній інформованості
людей, що вступають у спілкування. На етапі передавання значень
спілкування є інформуванням, інструктажем, навчанням тощо. На

рівні прийняття реалізується прагнення індивідів зрозуміти один
одного. Тут спілкування спрямоване на оцінювання досягнутих
результатів

Регулятивно-комунікативна функція безпосередньо пов'язані з
регулюванням поведінки. Завдяки спілкуванню людина має змогу
регулювати не тільки свою поведінку, а й поведінку інших людей,

разом із тим відчуваючи регулятивні впливи з їх боку. Відбувається
взаємне узгодження дій. У взаємному регулюванні формуються і
виявляються властиві спільній діяльності особливості (сумісність
людей, їх узгодженість у діях), взаємно стимулюється і коригується

поведінка. З цим класом функцій пов'язано наслідування,
навіювання, переконання та ін.
Афективно-комунікативна функція характеризують емоційну

сферу людини. Усе багатство емоцій людей виникає і розвивається в
умовах їх спілкування. Потреба в спілкуванні часто виникає у
зв'язку з бажанням змінити свій емоційний стан. Специфічною
особливістю спілкування є груповий емоційний стан.

За критерієм мети спілкування виділяють такі функції
спілкування:

 контактна, мета якої – встановлення контакту як стану
обопільної готовності до приймання і передачі повідомлень та до
підтримки взаємозв’язку у вигляді постійної взаємоорієнтованості;
 інформаційна, мета якої – обмін повідомленнями, думками,

задумами і рішеннями;

7