Page 53 - 6181

на реальні події (вперте нехтування очевидною небезпекою,
хворобою, відкидання конструктивної критики), так і власні почуття і
переживання: людина знає, що її почуття є абсолютно протилежними
тим, які вона мала б пережити, але це не викликає ніякого

дискомфорту. Заперечення є також відкидання тривоги в момент
необхідності відреагування чи конфлікту.
Фіксація і регресія - пов’язані з нормальним збереженням деяких

особливостей більш ранніх стадій і схильністю повернення до них у
разі затруднень. М. Клейн вважає, що до фіксації на прегенітальних
стадіях розвитку приводить тривога в результаті фрустрації оральних
імпульсів. Чим сильніша фіксація, тим легше при труднощах

відбувається регресія – повернення до простіших (інфантильних)
форм поведінки і мислення.
Раціоналізація - псевдорозумне пояснення мотивів учинків після

їх здійснення з метою нав’язати іншим ідеалізований образ себе,
неадекватний дійсному Я.
Ізоляція - це процес, в силу якого спогади про неприємні

враження втрачають емоційне забарвлення. Ізоляція являє собою
відмежованість від соціальних та міжособистісних ситуацій із зміною
напруження, яке виникає від взаємодії з іншими людьми,

стимуляцією власних фантазій.
Інтелектуалізація являє собою спробу оволодіти інстинктами за
допомогою мислення.
Реактивне утворення - трансформація імпульсу в його

протилежність, котра не включає можливості прориву первинного
імпульсу в поведінці, оскільки він залишається незмінним. Як
зазначає О.Ф.Бондаренко, ”утворення реакцій” - це соціальний фасад

“любові”, покликаної уникати страху зіткнення з реальними
почуттями агресії, яка стосується того, кому пред’являється “фасад
доброго ставлення”.
Знищення вважається більш прогресивним механізмом, порівняно

з реактивним утворенням. Робиться щось позитивне на противагу вже
зробленому з тим, щоб довести свою незалежність від несвідомого
болісного наміру, досягнути впевненості у своїх вчинках.

Ретрофлексія в якості захисного механізму особистості описана
Ф.Перлзом. У ретрофлексуючого індивіда формується ставлення до
себе як до стороннього об’єкта.

53