Page 40 - 6149

2. Аналіз сценарію. Методика аналізу ризику розглядає чутливість реагування ЧТВ до змін у
ключових змінних величинах та можливий інтервал значень цих змінних. При цьому, економіст
відбирає "поганий" набір обставин (низька ціна продажу, низький обсяг продажу, високі змінні витрати
на одиницю тощо), базовий та "добрий". Потім розраховуються ЧТВ при поганих і сприятливих
обставинах і порівнюються з очікуваною ЧТВ або ЧТВ у базовому випадку.
Коефіцієнт варіації ЧТВ проекту можна порівняти з коефіцієнтом середнього проекту", щоб
отримати уявлення про відносну ризиковість проекту. Існуючі проекти корпорації в середньому мають
коефіцієнт варіації приблизно 1,0. Таким чином, на основі цього виміру ризику проекту менеджери
корпорації дійдуть висновку, що даний проект більш ризикований, ніж "середній" проект корпорації.
3. Ринковий ризик (або бета-ризик).
Розглянемо за допомогою прикладу.
ks = krf + (km – krf ) · ßi , (6.2)
де krf – без ризикова ставка прибутку;
km – потрібна ставка прибутку;
ßi – бета-коефіцієнт по прибутку.
Наприклад, ßi = 1,1; krf = 8%; km = 12%. Таким чином, вартість капіталу дорівнює 12,4%.
Середніми ризиками вважаються ті, що мають тенденцію підніматися й зменшуватися синхронно
з розвитком загального ринку. Визначимо рівняння ринку.
Тобто, інвестори дадуть гроші в борг компанії для інвестування в проекти з середнім ризиком
тільки у тому випадку, якщо вона сподівається заробити 12,4%, або більше, на цих грошах.
Якщо загальний бета-коефіцієнт корпорації знаходиться в інтервалі між 1,1 та 1,5, то його точне
значення буде залежати від розміру інвестицій у проект.

Результати розрахунків можна зобразити графічно, де на осі X— ризик і = 0,5; 1,1; 1,5), а на осі
У— норма прибутку (10%, 12%, 14% відповідно до розрахунків). Якщо ймовірна норма прибутку
даного проекту знаходиться вище прямої, тоді цей проект варто реалізовувати, оскільки його ймовірної
норми прибутку більше ніж достатньо для компенсації ризику, і навпаки. Отже, чим вищий бета-ризик,
тим більш необхідною є норма прибутку для компенсації інвесторам за цей ризик.
4. Визначення точки беззбитковості. Даний показник характеризує обсяг продажу, при якому
виручка від реалізації продукції збігається з витратами виробництва. Показник розраховується як на
основі графічного методу, так і за математичною формулою. При визначенні даного показника витрати
на виробництво продукції поділяються на умовно-постійні (Вп) та змінні (Вз). Відповідно, точка
беззбитковості визначається за формулою:

О = , (6.3)
де О — точка беззбитковості, од.;
Вп — постійні витрати (не змінюються при зміні обсягу виробництва) на всю програму проекту,
грн.;
Ц— ціна одиниці продукції, грн.;
Вз — витрати змінні (змінюються прямо пропорційно обсягу виробництва) на од., грн.
5. Дерево рішень. Для побудови "дерева рішень" аналітик визначає склад і тривалість фаз
життєвого циклу проекту; виділяє ключові події, які можуть вплинути на подальший розвиток проекту,
та можливий час їх настання; аналітик обирає всі можливі рішення, які можуть бути прийнятими в
результаті настання кожної із подій, та визначає ймовірність кожного із них.
Останнім етапом аналізу даних для побудови "дерева рішень" є встановлення вартості кожного
етапу здійснення проекту (вартості робіт між ключовими подіями) в поточних цінах. На основі даних
будується "дерево рішень". Його вузли представляють ключові події, а стрілки, що їх поєднують, —
перелік робіт по реалізації проекту.
Крім того, наводиться інформація відносно часу, вартості робіт і ймовірності розвитку того чи
іншого рішення. В результаті побудови дерева рішень визначається ймовірність кожного сценарію

40