Page 37 - 6149

актуальною аж до закриття проекту. Управління проектними ризиками "пронизує" всі без винятку
напрямки діяльності в межах управління проектами. Тому виникають різні труднощі (організаційні,
кадрові, психологічні тощо) щодо виокремлення цієї функції в самостійний елемент організаційної
структури управління проектами. У процесі реалізації навіть великих проектів діяльність з управління
ризиками координує керівник (менеджер) проекту: за чіткої в йому організації управління проектом без
методичної бази щодо управління ризиками можуть виникати великі проблеми. Якщо проектна команда
не врахує хоча б один істотний ризик або не забезпечить своєчасно кваліфікований захист від нього,
крах проекту неминучий з певними наслідками для всіх або окремих його учасників. Досвід негативної
реалізації багатьох проектів у державному та приватному секторах багатьох країн - наочне цьому
підтвердження. Це зумовило появу на Заході в 90-х роках ХХ ст. великої кількості праць у галузі
управління проектними ризиками в межах управління проектами. Нагромаджено великий обсяг знань,
процедур і технологій щодо обмеження (мінімізації) ризиків при реалізації проектів. У межах
управління проектними ризиками розглядають такі питання:
 класифікацію проектних ризиків;
 методи виявлення й оцінки ризиків;
 інформаційне забезпечення управління ризиками;
 моніторинг і прогнозування ризиків;
 технологію зниження (елімінування) ризиків;
 організацію управління ризиками;
 оцінювання ефективності й обґрунтування оптимального рівня
витрат на управління ризиками.
У межах теорії та практики управління проектними ризиками найважливішими є, зокрема,
методи оцінки, моніторингу та прогнозування ризиків, інформаційного забезпечення управління
ризиками.
Діяльність з управління ризиками охоплює такі основні напрямки (етапи): ідентифікацію
(виявлення) ризику, його оцінку, вибір методу та засобів (інструментів) управління ризиком,
запобігання, контролювання, фінансування ризику, оцінку результатів.
Перші два напрямки прийнято називати аналізом ризику. При цьому ідентифікація ризику
належить до якісного аналізу, а оцінка ризику - до кількісного.
У теорії управління ризиками серед кількісних методів аналізу ризику найвідоміші метод
статистичного аналізу, аналіз доцільності витрат і метод експертних оцінок.
Призначення аналізу ризиків - надати потенційним учасникам проектної діяльності необхідні
дані для прийняття рішень щодо доцільності виконання задуманої діяльності. Аналіз ризику не
обов'язково завершується ухваленням рішення. У проектній діяльності можуть виявитися нові чинники
ризику, а в оцінки відомих раніше ризиків можуть бути внесені корективи.
Важливим є вибір методу й інструментів управління ризиком. Зауважимо, що поняття "метод"
ширше, ніж "інструмент". У межах вибраного методу можна використовувати конкретні інструменти.
Відомі чотири основних методи управління ризиками: скасування, запобігання та
контролювання, страхування та поглинання ризиків.
Скасування ризику означає відмову від певної діяльності чи таку істотну (радикальну) її
трансформацію, у результаті якої ризик зникає.
Запобігання та контролювання ризику - це ефективна організація проектної діяльності, тобто
коли її учасники мають змогу ефективно впливати на чинники ризику і зменшувати можливість
настання несприятливої події. Контролювання ризику полягає в реалізації комплексу заходів,
спрямованих на мінімізацію збитків після настання несприятливої події.
Страхування ризику передбачає зменшення збитків від діяльності за рахунок фінансової
компенсації зі спеціальних страхових фондів.
Поглинання ризику - це такий спосіб діяльності, коли при матеріалізації ризику збитки повністю
несе його учасник (учасники). Цей метод управління ризиками застосовують тоді, коли можливість
ризику невелика чи збитки в разі його настання неістотно впливають на учасників проектної діяльності.
37