Page 39 - 6149

Аналіз ризиків поділяють на два види: кількісний та якісний. Кількісний аналіз ризику повинен
дати можливість визначити число та розміри окремих ризиків та ризику проекту в цілому. Якісний
аналіз визначає фактори, межі та види ризиків. Для аналізу ризику використовують метод аналогії,
метод експертних оцінок, розрахунково-аналітичний метод та статистичний метод.
Метод аналогій передбачає використання даних по інших проектах, які вже виконані. Цей метод
використовується страховими компаніями, які постійно публікують дані про найбільш важливі зони
ризику та понесені витрати.
Експертний метод, відомий як метод експертних оцінок, стосовно підприємницьких проектів
може бути реалізований шляхом вивчення думок досвідчених керівників та спеціалістів. При цьому,
доцільно встановити показники найбільш допустимих, критичних та катастрофічних втрат, маючи на
увазі як їх рівень, так і ймовірність.
Розрахунково-аналітичний метод базується на теоретичних уявленнях, хоча прикладна теорія
ризику добре розроблена лише для страхового та грального ризику.
Статистичний метод спочатку використовувався в системі ПЕРТ (РЕRТ) для визначення
очікуваної тривалості кожної роботи та проекту в цілому. Останнім часом, найбільш застосовуваним
став метод статистичних випробувань (метод "Монте-Карло"). До переваг цього методу належить
можливість аналізувати та оцінювати різні шляхи реалізації проекту.
Розглядаючи питання методики визначення ризику, слід звернути увагу на те, що початковим
пунктом в аналізі ризику проекту є встановлення невизначеності, притаманної грошовим потокам
проекту. Цей аналіз можна проводити декількома шляхами, від неформального судження до
комплексних економічних та статистичних аналізів, що включають самостійні підрахунки до
великомасштабних комп'ютерних моделей.
Зупинимося на таких методиках визначення ризику проекту:
1. Аналіз чутливості реагування. Ми знаємо, що більшість змінних, які визначають грошові
потоки проекту, базуються на ймовірності розподілу, а отже, точно не відомі. Також ми знаємо, що
більшість їх змінна у ключовій вхідній змінній величині (такій, як обсяг продажу) зумовлює чисту
теперішню вартість (ЧТВ) проекту змінюватися.
Метод ЧТВ базується на методології дисконтування грошових потоків. Для застосування цього
підходу ми використаємо такі етапи:
1. Знаходимо теперішню вартість кожного грошового потоку, включаючи як прибутки, так і
витрати, дисконтовану на вартість капіталу.
2. Сумуємо ці дисконтовані грошові потоки, і отриманий результат
визначимо як чисту теперішню вартість проекту. Якщо ЧТВ>0, то
проект доцільно прийняти. У протилежному випадку від нього
слід відмовитися. Якщо ми маємо два проекти, що виключають
один одного, то перевага віддається проекту з більшим значенням
ЧТВ (Net Present Value)

NPV = , (6.1)
де NPV — очікувані чисті грошові потоки у період i;
k — вартість капіталу проекту;
t — порядковий номер розрахунку;
n — кількість років.
Очікувані фіксовані та змінні витрати проекту будемо називати базовими, оскільки у ході
управління вони будуть змінюватися. В аналізі чутливості ми змінюємо кожну змінну величину на
декілька визначених інших факторів. Таким чином, визначаємо вплив кожного фактора (обсяг продажу,
змінні фактори і вартість капіталу) на значення ЧТВ. Набір значень ЧТВ зображується на графіку разом
із змінною величиною, яка була змінена. Схема показує графіки чутливості проекту для трьох ключових
вхідних змінних величин (чим крутіший нахил, тим чутливіша ЧТВ до змін у змінних величинах. Якщо
ми розглядаємо два проекти, то той, який із крутішими лініями чутливості, буде ризикованішим).

39