Page 35 - Володимир Пахомов

стане мовною особистістю тоді, коли він знатиме психологію, культу-
ру й етнографію народу, мовою якого він говорить. В.Даль вважав, що
людина тієї національності – мовою якої думає.
Кожна мова добра для того народу, який нею розмовляє; чим більше
носіїв тієї чи іншої мови, тим вона багатша (адже творцем мови є народ),
різноманітніша. Чим ближче до живого загальнонародного мовлення її
норми, тим вони універсальніші, досконаліші, доступніші для застосу-
вання в усному чи писемному мовленні.

3.2.Формування культури мовлення

Культура мовлення формується: 1) багатством словника, 2) доскона-
лим володінням способами поєднання слів у речення; 3) умінням розріз-
няти нейтральні і стилістично марковані мовні одиниці; 4) недопущенням
стильового і експресивного дисонансу; 5) фонетико-інтонаційною вираз-
ністю, в тому числі володінням темпом, ритмом, силою голосу; 6) знан-
ням психологічних особливостей народу, якому належить дана мова.
“Мовна глухота” є свідченням глухоти духовної. Отже, добре мовлення –
це не просто лад слів, а й лад думок і почуттів.
Культура мовлення – це вміння правильно говорити і писати, до-
бирати мовні засоби відповідно до мети і обставин спілкування. Часто
ми є свідками мовного нігілізму, вираженого в словах: “Яка різниця, як
говорити!” Так сказати можуть тільки люди, позбавлені почуття власної
гідності. Культура мовлення – це складова загальної культури людини,
яка має в своїй душі любов до рідного слова, мовно-національну самосві-
домість. Однією і тією ж мовою можна і полову віяти, і святий вогонь ви-
крешувати:
Слова – полова,
Але вогонь в одеж і слова –
Безсмертна, чудотворна фея,
Правдива іскра Прометея.
І. Франко

3.3.Основні комунікативні ознаки культури мовлення

Основними комунікативними ознаками культури мовлення є:
1) правильність, 2) точність, 3) логічність, 4) багатство (різноманіт-
ність), 5) чистота, 6) доречність, 7) достатність (поняття кількості мо-
влення), 8) ясність, 9) виразність, 10) емоційність, 11) мовленнєвий
етикет. Звичайно, всі ці ознаки підпорядковуються одній глобальній –
правильності, бо залежать від того, порушені чи не порушені у мовленні
правила: організації мовної системи, логіки чи психології, естетики чи
етики. Отже, культура мовлення – це також культура мислення і ку-
льтура суспільних і духовних стосунків людини.

33