Page 213 - Володимир Пахомов
P. 213
Жести й рухи тіла впливають не лише на слухачів, а й на самого про-
мовця. Доки промовець не буде вільно триматися перед аудиторією, він
не зможе бути самим собою, не може повністю віддаватися промові, лек-
ції, доповіді тощо. Рухи знімають нервове напруження, даючи вихід енер-
гії, передаючи його емоції слухачам. Отже, жести й міміка лектора під час
промови, виражають певні почуття, викликають певні переживання у
слухачів.
Якщо зумієте за допомогою міміки й жестів зобразити, наприклад,
злість, то тим самим викличете її в собі. Це старий і випробуваний метод,
до якого вдаються актори й оратори, коли хочуть передати певні емоції.
Вважають, що від моменту, коли промовець виходить на сцену і до
моменту, коли сходить з неї, він робить два виступи. Один словесний –
власне промова, другий – це рухи тіла, чи то видимі, як жестикуляція, чи
приховані, як невпевнена хода, напруження тіла, скрадливі погляди або
неспокійні або гарячкові рухи. Слухачі інстинктивно відчувають різницю
(якщо вона існує) між зовнішньою впевненістю промовця та його внут-
рішніми побоюваннями, браком віри у власні сили.
Вчені-психологи розрізняють чотири види жестів руками. Вказівним
пальцем звичайно показують на певну особу або предмет, а також напря-
мок. Стиснутий кулак – це ознака наголошення на певному аспекті яко-
гось питання. Долоня, обернута догори, може мати кілька значень. Про-
мовець пропонує слухачам зважити якийсь план або оцінити якусь дію.
Долоня, обернута донизу, означає незгоду, презирство, відмову. Крім то-
го, розрізняють три рівні, на яких можна жестикулювати: нижній рівень
(від попереку вниз), середній (між попереком і плечима) і високий (від
плечей угору). Жести на нижньому рівні виражають думки і почуття,
пов’язані з ненавистю, опором. Жестикулюють здебільшого в межах се-
реднього рівня. Ці жести супроводжують більшу частину промов. На верх-
ньому рівні жестикулюють, коли говорять про величні ідеали і коли звер-
таються до високих почуттів.
Щоб запам’ятати деякі жести і рухи, можна поспостерігати за собою
перед дзеркалом. Зрозуміло, що перед слухачами треба думати про зміст,
а не про те, якими жестами супроводжувати свої слова, інакше жести Ва-
ші будуть штучними.
Жестикулюючи, треба стежити за тим, щоб:
- жести були природними, спонтанно супроводжували і доповнюва-
ли усне мовлення;
- рухи не були гарячковими (це трапляється тоді, коли промовець
притискує руку до тіла і рухає лише кистями рук);
- кожен жест мав певне значення (жести, не пов’язані зі словами, ви-
кликають подив, а іноді навіть сміх);
- промова не починалася й не закінчувалася різним жестом (на поча-
тку промови слухачі до нього не підготовлені, а якщо вдатися до
такого жесту в кінці промови, то він залишиться “висіти в повітрі”);
- жести узгоджувалися з рухами всього тіла;
189