Page 216 - Володимир Пахомов

урочистий, діловий, миролюбний, саркастичний, розмовний або лекцій-
ний.
Приятельський тон допомагає завоювати симпатії слухачів. Особливо
на початку свого виступу, як ми вже зазначили, промовець повинен нама-
гатися встановити контакт зі слухачами, а в цьому йому допоможе саме
такий тон.
Агресивність тону може бути спрямована або проти слухачів, або
проти промовців, що виступають на тій же конференції чи на тому ж се-
мінарі, або проти людей, які дотримуються протилежних поглядів. Важко
уявити промовця, який би спрямував агресивний тон проти своїх слуха-
чів. Це було б досить недипломатично. Адже добре відомо, що не можна
людину переконати, допускаючи напади проти неї.
В окремих випадках (коли промовець обстоює певну думку чи таврує
ганьбою якісь зловживання або злочин) агресивний тон допустимий.
Проте у решті випадків треба добре подумати, чи не краще вдатися до то-
ну ділового та миролюбного і тим завоювати симпатії слухачів.
Особливо несприятливо діє на слухачів менторський тон, коли про-
мовець надто багато моралізує і повчає присутніх. Враження, що ви хоче-
те повчати слухачів, виникає тоді, коли ви говорите про загальновідомі
речі так, ніби ніхто нічого про них не знає. Якщо у змісті лекції треба зга-
дати про речі, які для більшості слухачів відомі, то про них можна сказати
таким чином: “Як усі ви добре знаєте…”, ”Відомо, що…”,”Для вас, зви-
чайно, не новина…”і т.д. У такий спосіб ви не допустите, щоб у слухачів
виникло враження, ніби ви хочете їх повчати.
Під час полеміки промовець може застосувати проти сво-
їх опонентів, що дотримуються інших поглядів, іронію
або сарказм, а може дискутувати й миролюбним тоном.
Що краще? Гумор та дотепи можуть пожвавити дискусію,
і, якщо опонент має почуття гумору, тоді вони доречні.
Все залежатиме від того, чи не розізлила й не роздрату-
вала вас дискусія і чи не звучатиме ваша іронія надто
в’їдливо. Якщо ж ви нервуєте, а ваш опонент зберігає
спокій, то найімовірніше, що слухачі будуть на його боці.
Одне з найважливіших правил поведінки під час публіч-
ного виступу застерігає: необхідно добре володіти со-
бою. Злість – поганий порадник. Найгірше, коли промо-
вець, гніваючись, втрачає контроль над собою і вдається
до особистих нападів на опонента. Особисті ж випади ні-
чого не дають, бо ними не можна завоювати симпатії
слухачів, а завоювати їх повинен прагнути кожен промо-
вець.
Під час урочистостей, наприклад, відкриття пам’ятника,
з’їзду, зуст-річі високих гостей, доречний урочистий тон.
Однак, удаючись до нього, треба стежити за тим, щоб не

192