Page 212 - Володимир Пахомов
P. 212

Плечі  треба  тримати  прямо,  не  відтягуючи
        їх назад, голову  – рівно, не нахиляючи впе-
        ред чи вбік.
             Протягом  виступу  необхідно  час  від  часу
        міняти  напрями  свого  погляду,  немов  спрямо-
        вуючи  туди  свої  слова.  Не  можна  протягом
        усього  виступу  говорити,  втупивши  погляд,  в
        одну точку чи в одного з слухачів. Якщо час
        від  часу  міняєте  напрям  погляду,  то  слухачі
        в  усіх  кутках  залу  відчують,  що  звертаєтеся
        саме до них.
             Промовець часто не знає, куди подіти свої
        руки.  Знайдіть  природне  і  зручне  положення.
        Одне з найзручніших положень  – це коли руки
        вільно  (але  ні  в  якому  разі  не  напружено)
        звисають  уздовж  тіла.  Або  обіпріться  однією
        рукою об кафедру, другу опустіть чи, зігнув-
        ши, тримайте на рівні попереку.
             Деякі промовці не можуть встояти на одно-
        му  місці  і  час  від  часу  переходять  з  місця
        на місце. Якщо слухачів небагато, то це ціл-
        ком допустимо. Але аж ніяк не варто це роби-
        ти, коли виступаєте у великому залі і стоїте
        на трибуні.
               Увага слухачів розсіюється, якщо промовець ходить сю-
               ди-туди. Будь які рухи, поза, жести й міміка виправдані
               лише в тому разі, якщо вони не привертають до себе
               надмірної уваги. Якщо вони впадають в очі, то відверта-
               тимуть увагу слухачів від основного змісту промови.
             Важливу роль  під  час  виступу  відіграє  жестикуляція  промовця.  Що
        таке жестикуляція? Це – рух голови, тіла, руки або ноги, який візуально
        виражає те, що в мовленні передається словами. З цього випливає, що же-
        сти мають доповнювати мовлення і не виражати нічого іншого, крім того,
        про  що  говорить  промовець. Правильні  жести  – природні  і  синхронні  з
        нашим мовленням. Штучні ж, як правило, вражають своєю неприродніс-
        тю. Якщо ви надто багато дбатимете про їх доцільність, то саме тоді вони
        виглядатимуть неприродно.
             Скупа  жестикуляція  промовця  справляє  приємніше  враження,  аніж
        коли він надмірно широко й багато розмахуватиме руками.
             Проаналізуйте й оцініть свою жестикуляцію, простеживши самостій-
        но за нею під час тренувального виступу перед дзеркалом чи попросивши
        зробити це когось із приятелів. Намагайтеся позбавитися жестів, які не-
        доречні  і  зайві  у  вашій  промові.  Між  голосом  та  жестом  повинен  бути
        прямий зв’язок. Всі жести так само, як і всі рухи, під час читання тим пе-
        реконливіші, чим скупіше вони застосовуються.

                                              188
   207   208   209   210   211   212   213   214   215   216   217