Page 214 - Володимир Пахомов

- жести робилися саме тоді, коли треба наголосити на чомусь.
Жестикуляція зближує лектора зі слухачами і робить
зміст його промови зрозумілішим.

15.4 Голос і публічний виступ

Причиною того, що промовця погано розуміють, часто бувають не
стільки слабкий голос, скільки неправильне дихання й неправильна арти-
куляція.
Неправильна артикуляція буває звичайно наслідком поганої звички:
губи та щелепи недостатньо розвинуті. А язик ледачий. Унаслідок цього
людина вимовляє звуки та склади недбало, нечітко і не відділяє одні зву-
ки від інших. Якщо неправильна артикуляція дається взнаки навіть при
розмові у вузькому колі, то для публічного виступу це неприпустима ва-
да. Оратором не може бути той, кого важко зрозуміти. В більшості випад-
ків цю ваду можна усунути. Іноді досить потренуватися щодо правильної
вимови за допомогою магнітофона і проконтролювати її під час прослу-
хування запису. Якщо люди іноді вас не розуміють через мовні вади, то
неодмінно перед публічним виступом потренуйтеся з магнітофоном.
Силу голосу треба пристосувати до акустики та розмірів приміщення.
Коли виступаєте першим у великому залі без магнітофона, то доцільно,
якщо дозволяють умови, приблизно за десять хвилин перед початком ви-
ступу перевірити акустику. Ваш знайомий або хтось з організаторів хай
сяде в останньому ряді і скаже , чи добре він вас чує і розуміє, коли ви го-
ворите з трибуни. Якщо ви виступаєте другим або третім, сядьте самі в
останньому ряду, щоб можна було зорієнтуватися, слухаючи своїх попе-
редників, наскільки голосно треба говорити. Якщо в залі добре чути на-
віть промовця із слабшим голосом, то не варто говорити надто голосно.
Сьогодні більшість великих залів обладнані підсилювальною апара-
турою. Якщо ваш виступ перший, дізнайтеся, чи вона справна. Було б до-
сить неприємно, коли б вам довелось припинити свій виступ і чекати, по-
ки технік усуне помилку.
Підсилювальна апаратура полегшує роботу промовця – йому не треба
надто напружувати голосові зв’язки. Ясна річ, промовець має говорити в
мікрофон, а не повз нього. Для початківця або надто темпераментного
промовця це нелегко. Коли він забуває говорити в мікрофон, його перес-
тають чути, бо голос не підсилюється. Слухачі, звичайно, нагадають про
це, але ж неприємно, коли це робиться надто часто.
Не таким важливим, але все ж досить неприємним недоліком є те, що
промовець то віддаляється від мікрофона, то наближається до нього. Як-
що доводиться говорити перед мікрофоном, згадуйте про те, які у вас ви-
никають почуття, коли голос промовця звучить то гучно, то тихо, а то й
зовсім пропадає. Пильнуйте за тим, щоб не припускатися цієї хиби.
Що робити, коли треба відійти від кафедри, де встановлено мікрофон,
аби, наприклад, щось накреслити на дошці? У цей момент треба набагато

190