Page 15 - Володимир Пахомов
P. 15

зосередження, адже необхідно знайти в читаному найістотніше, зрозуміти
        й запам’ятати його.
             Якщо книга власна, можна в ній робити помітки простим олівцем,
        підкреслення, умовні позначки, які дадуть змогу при дальшому обдуму-
        ванні  прочитаного  знову  повернутися  до  важливих  чи  сумнівних  твер-
        джень. Позначення бувають різні. Сміливі, цікаві думки можна позначити
        на полях знаком оклику (!), прямою вертикальною лінією ( ); судження,
        що викликають сумнів чи незгоду, – знаком питання (?), хвилястою вер-
        тикальною лінією на полях; те, що дивує, чи є незрозумілим – знаком пи-
        тання і оклику (?!); інші позначки можуть бути такі: У – найважливіше,
        Х – неправильно, # – вивчити, // – виписати і т.д. Кожен може (точніше
        повинен) виробити свої позначки й постійно користуватися ними. Читати
        і виписувати необхідно обов’язково.
             Добре, коли студент виробить у собі такий підхід до кожної фрази,
                                          судження:
             –  яку вагу несе це судження ?
             –  чи має логічний зв’язок з попереднім ?
             –  чому саме так висловився автор, а не інакше ?
             –  чи згоден я з таким судженням, чи воно переконливе ?
                             –  як стисліше сформулювати його ?
            Такий підхід виробляє критичне ставлення до прочитаного, сприяє йо-
        го кращому засвоєнню, бо, щоб засвоїти, треба зрозуміти. А вважати,
        що зрозумів, можна тоді, коли можеш розказати, донести це іншим,
        особливо в письмовій формі.
             Вміння швидко орієнтуватися в читаному тексті, знаходити в ньому
        основні положення приходить не зразу. Іноді в цьому допомагає читачеві
        автор:  він  підкреслює  найважливіші  твердження,  виділяє  графічно, вво-
        дить  підзаголовки.  Виділені  автором  положення  друкуються  іншим
        шрифтом.
             Текст книги складається з окремих речень, у кожному з яких є слово
        чи слова, що на них зроблено логічний наголос. Речення групуються в аб-
        заци, які становлять композиційну й змістову цілісність, виділену графіч-
        но:  абзац  починається  відступом  вправо,  а  закінчення  його  може  бути
        будь-де, навіть на початку рядка. В абзаці теж можна виявити найважли-
        віше речення. Коли автор закінчив виклад однієї думки й переходить до
        викладу наступної, то він розпочинає новий абзац після відступу, з нового
        рядка.  Вдалий  поділ  тексту  на  абзаци  сприяє  стрункості  побудови
        твору,  логічному  переходу  розповіді  від  одного  до  іншого  твердження,
        хоч і пов’язаного з попереднім. Певна група абзаців утворює параграф
        чи  підрозділ.  А  вони  в  своїй  сукупності  утворюють  розділи,  глави,
        частини книги, що теж підкорені розкриттю якоїсь ідеї, самостійної за-
        кінченої думки.
             Читаючи книгу і вдумуючись в її зміст, потрібно зважати на її по-
        діл на речення, абзаци, параграфи, підрозділи. Слід виробляти самос-


                                              14
   10   11   12   13   14   15   16   17   18   19   20