Page 15 - Володимир Пахомов
P. 15
зосередження, адже необхідно знайти в читаному найістотніше, зрозуміти
й запам’ятати його.
Якщо книга власна, можна в ній робити помітки простим олівцем,
підкреслення, умовні позначки, які дадуть змогу при дальшому обдуму-
ванні прочитаного знову повернутися до важливих чи сумнівних твер-
джень. Позначення бувають різні. Сміливі, цікаві думки можна позначити
на полях знаком оклику (!), прямою вертикальною лінією ( ); судження,
що викликають сумнів чи незгоду, – знаком питання (?), хвилястою вер-
тикальною лінією на полях; те, що дивує, чи є незрозумілим – знаком пи-
тання і оклику (?!); інші позначки можуть бути такі: У – найважливіше,
Х – неправильно, # – вивчити, // – виписати і т.д. Кожен може (точніше
повинен) виробити свої позначки й постійно користуватися ними. Читати
і виписувати необхідно обов’язково.
Добре, коли студент виробить у собі такий підхід до кожної фрази,
судження:
– яку вагу несе це судження ?
– чи має логічний зв’язок з попереднім ?
– чому саме так висловився автор, а не інакше ?
– чи згоден я з таким судженням, чи воно переконливе ?
– як стисліше сформулювати його ?
Такий підхід виробляє критичне ставлення до прочитаного, сприяє йо-
го кращому засвоєнню, бо, щоб засвоїти, треба зрозуміти. А вважати,
що зрозумів, можна тоді, коли можеш розказати, донести це іншим,
особливо в письмовій формі.
Вміння швидко орієнтуватися в читаному тексті, знаходити в ньому
основні положення приходить не зразу. Іноді в цьому допомагає читачеві
автор: він підкреслює найважливіші твердження, виділяє графічно, вво-
дить підзаголовки. Виділені автором положення друкуються іншим
шрифтом.
Текст книги складається з окремих речень, у кожному з яких є слово
чи слова, що на них зроблено логічний наголос. Речення групуються в аб-
заци, які становлять композиційну й змістову цілісність, виділену графіч-
но: абзац починається відступом вправо, а закінчення його може бути
будь-де, навіть на початку рядка. В абзаці теж можна виявити найважли-
віше речення. Коли автор закінчив виклад однієї думки й переходить до
викладу наступної, то він розпочинає новий абзац після відступу, з нового
рядка. Вдалий поділ тексту на абзаци сприяє стрункості побудови
твору, логічному переходу розповіді від одного до іншого твердження,
хоч і пов’язаного з попереднім. Певна група абзаців утворює параграф
чи підрозділ. А вони в своїй сукупності утворюють розділи, глави,
частини книги, що теж підкорені розкриттю якоїсь ідеї, самостійної за-
кінченої думки.
Читаючи книгу і вдумуючись в її зміст, потрібно зважати на її по-
діл на речення, абзаци, параграфи, підрозділи. Слід виробляти самос-
14