Page 43 - 4974
P. 43

3.7  Поверхні обертання
                  Поверхнею  обертання  загального  вигляду  називають  поверхню,  що

            утворюється довільною  кривою  (плоскою або просторовою) при  її обертанні
            навколо нерухомої осі (рис. 3.19).
                  Кожна  точка  твірної  A,    B, C,  D   при
            обертанні  навколо  осі  i   описує  коло  з
            центром  на  осі  обертання.  Ці  кола
            називаються  паралелями.  Найбільшу  і
            найменшу паралель називають відповідно
            екватором і горлом (шийкою).
                  Площини,  що  проходять  через  вісь
            поверхні  обертання  (на  рис.  3.19  –
            площина Г), називають меридіональними,
            а  лінії,  по  яких  вони  перетинають
            поверхню, – меридіанами.
                  Каркас  поверхні  обертання  можна
            представити паралелями або меридіанами                             Рисунок 3.19
            поверхні, а також сіткою, що складається
            з паралелей і меридіанів.

                  Нижче наведено основні властивості поверхонь обертання:
                  –  якщо  меридіан  проходить  через  дві  точки  поверхні,  то  його  відрізок  –
            найкоротша відстань (геодезична лінія) на поверхні між цими точками;
                  – всі меридіани рівні між собою;
                  –  кожна з паралелей поверхні обертання перетинає меридіани під прямим
            кутом, тобто паралелі і меридіани утворюють прямокутну сітку на поверхні
            обертання;
                  – будь-яка з нормалей до поверхні обертання перетинає вісь поверхні.
                  При обертанні навколо осі плоскої або просторової алгебраїчної кривої  n -го
            порядку загалом утворюється алгебраїчна поверхня  n2 -го порядку. Якщо крива
            другого  порядку  обертається  навколо  своєї  осі  симетрії,  то  вона  утворює
            поверхню 2-го порядку.
                  Розглянемо деякі часткові види поверхонь обертання.
                  Конус  обертання.  Твірна  пряма  g   перетинає  вісь  обертання  i   в  точці  S

                                                   2    2   2     2
            (рис. 3.20). Рівняння поверхні  z         k  x    y   .
                  На поверхні конуса обертання можна вибрати будь-яку криву лінію  a , що
            перетинає  вісь  i .  Її  можна  прийняти  за  твірну  поверхні.  Твірною  поверхні
            конуса  обертання  можна  вважати  і  коло,  радіус  якого  пропорціонально
            змінюється  з  переміщенням  його  центра  на  осі  i ,  тобто  поверхню  конуса
            обертання можна розглядати як поверхню з подібними перерізами.
                  Це означає, що одна і та ж поверхня має різні способи утворення і задання.

                  Циліндр  обертання.  Твірна  пряма  g   паралельна  до  осі  обертання  i   (рис.
                                             2     2     2
            3.21). Рівняння поверхні  x          y   r  . На поверхні циліндра обертання можна
            вибрати  будь-яку  криву  лінію  a   і  вважати  її  твірною  поверхні.  За  твірну

                                                            43
   38   39   40   41   42   43   44   45   46   47   48