Page 34 - 4974

f  z f  z f  z f  0 f  0 f  0
2 4 6 2 4 6
  f  p f  p f   ,p   f  p f  p f   ,p
2 4 6 1 2 4 6
f 2  q f 4  q f 6  q f 2  q f 4  q f 6  q

f  0 f  0 f  0 f  0 f  0 f  0
2 4 6 2 4 6
  f  z f  z f   ,z   f  z f  z f  .z
q 2 4 6 p 2 4 6
f 2  q f 4  q f 6  q f 2  p f 4  p f 6  p

У випадку необхідності моделювання конкретної поверхні з більшою
кількістю напрямних необхідно всі розрахунки проводити за викладеною вище
методикою математичного моделювання поверхонь.
Більшість існуючих методів моделювання поверхонь накладають значні
обмеження на творчі пошуки архітектура в процесі створення художньо
повноцінних архітектурних форм. Ці обмеження пов’язані з чіткими
геометричними рамками, оскільки використовуються прості заздалегідь задані
криві лінії і поверхні, що не завжди характеризуються художньою виразністю.
Загальний метод математичного моделювання поверхонь дає архітектору та
інженеру-проектувальнику необмежені можливості для створення як
класичних, так і довільних новітніх архітектурних форм. Це пояснюється тим,
що він не накладає жорстких геометричних рамок на створювану форму: базові
лінії поверхні можуть бути задані проектувальником у вигляді ескізів із
врахуванням технологічних, естетичних, функціональних та інших умов.

34