Page 48 - 4950

встановлена ціна значно нижча ніж можна було б встановити
виходячи з високого попиту, то така ціна піднімається).
Основна проблема при застосуванні такого підходу полягає
у визначенні вартості капіталу, який припадає на конкретний
продукт, адже зазвичай активи підприємства застосовуються
одночасно для випуску різних видів продукції. Розподіл вартості
активів між продуктами досить часто носить умовний характер, а
тому є неточним.
Тим не менше, даний підхід є найбільш поширеним.
У якості бази для обчислення націнки найчастіше
використовують такі витрати:
- змінні виробничі витрати;
- повні виробничі витрати;
- змінні виробничі та невиробничі витрати;
- повні витрати
У загальному вигляді формулу для обчислення відсотку
націнки можна представити наступним чином:
Відсоток
націнки =

Загальний бажаний прибуток  Загальні витрати , не включені до базових
Обсяг діяльності * Базові витрати на одиницю продукції
(2.9)
Одним із різновидів ціноутворення «витрати плюс» є
ціноутворення на основі вартості часу та матеріалів.
Цей метод доцільно застосовувати у сфері надання
професійних послуг (ремонт, юридичні консультації) тощо.
Ціна у такому випадку складається з двох елементів:
вартість часу та матеріальні витрати.
Вартість часу складається з таких частин:
- прямі витрати на оплату праці за годину (в тому числу
додаткова);
- непрямі витрати в розрахунку на годину праці основних
робітнаків (витрати на збут, управління, загальновиробничі
витрати, що припадають на годину праці працівників).
ВАЖЛИВО: не включають заробітну плату працівників, які
займають доставкою та зберіганням матеріальних запасів;

46